Discover
Жити під час війни

18 Episodes
Reverse
<p></p><p></p><p>У Бучі на Київщині, яку звільнили від російських окупантів наприкінці березня, отвори від куль на парканах замальовують квітами. Пошкоджені паркани розписала Іванка Сьолковська – колишня вчителька, а нині підприємниця із Канади. Навіщо вона це робить та чи може це перерости у флешмоб для усіх деокупованих містах України – далі.</p><p></p><p></p>
<p>Українці втратили близько п’яти мільйонів робочих місць через повномасштабну війну Росії. Попри це дехто наважується зараз розпочати власну справу. Сергій Стоян із Ірпеня та Іван Демченко із Бородянки на початку квітня відкрили кав’ярню-віконечко під назвою «Кііт» у центрі Львова. До 24-ого лютого Сергій вів два власні кулінарні відеоблоги, мав інтернет-магазин з продажу товарів для дому та пропрацював тиждень у кав’ярні в Бучі із Іваном, який там був баристою. Як зробити усі можливі помилки ведення бізнесу, однак продавати спечені власними руками пироги та солодкі галети за кілька годин щодня ми говоримо із Сергієм Стояном.<br></p>
<p>У центрі Києва на початку травня з'явилася скульптура Дмитра Іва "Zaстрелись", присвячена війні Росії проти України. Це голова Володимира Путіна із пістолетом у роті. Інсталяція з металу встановили біля постаменту пам’ятника Леніну, що знесли наприкінці 2013-ого. Навіщо вона там з’явилася ми говоримо із її автором, харків'янином Дмитром Івом.<br></p>
<p><p>Майже сотня котів залишилися у виправній колонії № 82 у селі Гостре на Донеччині. Їхніх господарів – ув’язнених – евакуювали на початку війни до безпечних регіонів. Волонтер Віталій Селик виїхав спеціально під Донецьк, аби врятувати тварин. Як ловили котів в’язнів та чи повернуться вони до своїх колишніх господарів – далі на «Радіо НВ».</p></p>
<p><p>Рятуючись від війни, чимало українців залишили своїх котів та собак у будинках та квартирах. Вже цих тварин із зачинених будівель , і навіть з-під обстрілів, довелося рятувати зооволонтерам. Зокрема на рахунку Олексія Суровцева - сотні тварин з Ірпеня, Бучі та інших "складних" міст. Як актор перетворився на звіролова та чому його називають «котомамулею» - далі у подкасті.</p></p>
<p>Чернігів був понад місяць в облозі під масованими авіанальотами. Усі лікарі у місті протягом цього часу надавали допомогу як пораненим військовим, так і звичайним його жителям. До повномасштабного вторгнення Росії до України анестезіолог Марія Крепостна із Чернігівської обласної лікарні приймала здебільшого пацієнтів з гострими інфарктами. Після 24-ого лютого на жаль, нормою для неї стало цілодобове чергування в реанімації біля людей з відірваними кінцівками та великою крововтратою. Окрім тривоги за пацієнтів, Марія переймалася за свого чоловіка Сергія, який захищав Чернігів. Скільки діб тривала її робоча зміна, яка почалася 24-ого лютого та чому потрібно вірити навіть у безнадійних на перший погляд пацієнтів – слухайте далі<br></p>
<p><p>Маріуполь від початку березня перебуває у блокаді. Російські військові не допускають гуманітарну допомогу, обстрілюють цивільних, кидають бомби на будівлі, де ховаються діти та жінки, 90% будинків повністю зруйновані. З перших днів блокади п’ятнадцятирічна Альона Загреба вела свій відеоблог про її життя у Маріуполі. Вона його назвала «Наша долина смертної тіні». В середині березня її родині вдалося вибратися із міста. Зараз дівчина перебуває у Люксембурзі та мріє пов’язати своє життя із кіно та зйомками. Про те, навіщо вона вела свій відеоблог з Маріуполя та який кадр вона б додала до 7-хвилинного щоденника про її життя у заблокованому місті – слухайте у подкасті «Жити під час війни».</p></p>
<p><p>Евакуаційні потяги від «Укрзалізниці» перевезли вже понад три млн українців на захід країни. У найпіковіші моменти цими потягами безкоштовно у безпечні регіони з-під обстрілів щодня виїжджало близько 200 тисяч людей. Провідник Олександр Буш, який до цього пропрацював на залізниці майже чотири роки, обслуговував пасажирів на евакуаційному поїзді «Запоріжжя–Львів». Про натовпи людей, які намагалися виїхати на захід та як це – проїжджати повз російські танки – слухайте у подкасті «Жити під час війни».</p></p>
<p>Облога Сараєво під час війни на Балканах у 90-х роках стала найдовшою облогою столиці у сучасності. Тоді через обстріли була зруйнована Національна бібліотека Боснії та Герцоговини. Віолончеліст Ведран Смайлович протягом 22 днів грав на її руїнах. Зараз у Харкові через постійні бомбардування міста Росія вже знищила кожен сьомий житловий будинок та чимало інших будівель. На зруйнованих вулицях віолончеліст Денис Карачевцев грає п’яту сюїту Баха. Навіщо він це робить – слухайте у подкасті «Жити під час війни».<br></p>
<p>Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну за кордон виїхало 3,5 млн людей, а 6,5 млн покинули власні домівки та переїхали до інших регіонів країни. Такі дані оприлюднила Організація об’єднаних націй наприкінці березня. Не всім переселенцям вдалося знайти комфортне місце для проживання та доводиться залишатися, наприклад, у школах чи дитсадках. Готельєр з Києва Євген Лавренюк наразі перебудовує старий готель у Хусті на Закарпатті, зокрема і для людей, які втікають від війни. Чи можна буде зробити проживання у хостелі безкоштовним та як можна використати досвід платформи Airbnb, через яку іноземці забронювали понад 400 тисяч ночей у Києві, Львов та Одесі – слухайте далі на «Радіо НВ».<br></p>
<p><p>У Сумах у бомбосховищі три коміки провели стендап. Серед них – Фелікс Редька, який вже протягом семи років виступає перед публікою у цьому жанрі. Наразі він також спародіював радника голови Офісу президента Олексія Арестовича та що міг би говорити речник під час вторгнення інопланетян та засмоктування Землі чорною дірою. Про шо можна жартувати на війни та чи час зараз для гумору ми говоримо із стендапером Феліксом Редькою.</p></p>
<p></p><p>З початку повномасштабної війни Росії в Україні у Києві народилися понад 800 дітей. У багатьох пологових будинках наразі не вистачає медичних працівників - частина з них виїхала з міста, щоб евакуювати своїх близьких та дітей. В одному із таких закладів на Правому березі зараз працює третина персоналу. Через обстріли та повітряну тривогу вагітних жінок та породіль періодично доводиться зводити вниз на цокольний поверх, до підвалу, в укриття. Там же у колишньому кафе для працівників медики облаштували відділення неонатології. Зараз лікарі виходжують тут передчасно народженного малюка вагою трохи більше одного кілограма. По коридорам закладу швидко пересувається акушер-гінеколог Галина. Вона жартує, що планує влітку поїхати до іспанської Мальорки, тому для підтримки фізичної форми їй слід щодня щонайменше робити 10 тисяч кроків. Як лікарі приймають пологи під канонаду та як вони себе підтримують – слухайте далі на «Радіо НВ»</p><p></p>
<p>Через російську агресію в Україні зараз не працює понад 40% підприємців. Проте дехто з них намагається переорієнтуватися на допомогу українським військовим. Представники малого та середнього бізнесу перелаштовують власні виробництва або об’єднуються з іншими, щоб забезпечити армію найнеобхіднішим. Наприклад, Аліна та Дмитро Сердюки мали власний бренд одягу жіночого одягу byMe. Проте замість пошиття суконь та білизни зараз вони шукають кошти та виготовляють бронежилети. Про те, чи важко зшити бронежилет та чи залишиться він серед їхнього асортименту після війни ми говоримо із Аліною та Дмитром Сердюками.<br></p>
<p></p><p>Світлина Анастасії Тихої із Ірпеня, на якій вона рятує з-під обстрілів десяток собак, серед яких були і тварини на інвалідних візках, облетіла весь світ. 5 котів, 20 собак, хамелеон, павук, тритони, черепаха – цих тварин доглядала дівчина разом із своїм чоловіком у власному будинку у передмісті Києва на початок війни. За кілька тижнів їм довелося виходити пішки з міста, яке було вже частково окуповане росіянами. Дорога до місця переправи, яка займала під час мирного життя 15-20 хвилин, розтягнулась на кілька годин. Про те, як вони виходили з міста <span style="color: rgb(77, 81, 86); font-family: arial, sans-serif;">—</span> слухайте далі.</p><p></p>
<p></p><p>Понад один мільйон українців виїхали із тимчасово окупованих частин Донбасу та Криму із початком війни у 2014-му. Багатьом з них доводиться ставати вже вдруге переселенцем через повномасштабну агресію Росії з кінця лютого. Про те, що відчувають люди, які вкотре втрачають через війну власний дім, та чи здатні вони далі будувати плани на майбутнє, ми говоримо із колишньою жителькою Донецька, програмною директоркою благодійного фонду "СОС Дитячі містечка Україна" Дар'єю Касьяновою.</p><p></p>