ЛКП Львівське Радіо

У п’ятому епізоді подкасту «Твердий Крок» говоримо про виклики та надію, а також розповідаємо історію 22-річного захисника з Сумщини Михайла Тарнавського. Герой воював у складі 3-ї штурмової бригади на найгарячіших напрямках, отримав поранення на Харківщині та, в наслідок, втратив ногу. Сьогодні Михайло проходить реабілітацію у львівському центрі UNBROKEN — де йому виготовляють протез, допомагають психологічно та фізично відновитись. Його історія — не лише про війну, а про вибір, силу та дорослість, яка прийшла надто рано. Це епізод про незламність — колективну та особисту. Ведучою подкасту є Марта Байдака. Гостя подкасту — фізична терапевтка Роксоляна Шміло.     Подкаст створено у партнерстві із Національним реабілітаційним центром Unbroken.

У четвертому епізоді подкасту ми знову спілкуємося з реабілітологинею Роксоляною Шміло. Говоримо про проблеми з інклюзивністю на заході України, нестачу фахівців у сфері реабілітації та про те, скільки насправді має тривати фізичне відновлення для ветеранів. Сьогодні ми почуємо історію Василя Кутного. Йому 28 років, він родом із Львівщини. До війни працював на виробництві, займався спортом, допомагав батькам по господарству. Проходив строкову службу, а від початку повномасштабного вторгнення поїхав захищати Україну в зону бойових дій. Він пережив ампутацію та заново навчився ходити. Ведучою подкасту є Марта Байдака.    Подкаст створено у партнерстві із Національним реабілітаційним центром Unbroken.

У третьому епізоді подкасту «Твердий крок» говоримо про важливе — як українське суспільство сприймає військових з протезами. Разом із фізичною терапевткою Роксоляною Шміло розбираємося, як на протез реагують старші люди, чому варто пояснювати дітям, що це таке, і як правильно говорити про тих, хто пережив ампутацію. Також знайомимося з історією захисника Миколи Шота. Йому 40, він із Львівщини, добровільно пішов на фронт і втратив верхні та нижні кінцівки. Як він прийняв нову реальність? Коли зробив свій перший крок на протезах? І про що мріє сьогодні? Цей епізод — не лише про реабілітацію. Це розмова про людську гідність, чутливість і силу, яка народжується навіть після найтемніших моментів. Ведучою подкасту є Марта Байдака. Подкаст створено у партнерстві із Національним реабілітаційним центром Unbroken.

У другому епізоді подкасту «Твердий крок» ми говоримо з реабілітологинею Роксоляною Шміло та знайомимось із військовим Ростиславом. Йому лише 24, він втратив руку й ногу, але не втратив сили. Говоримо про те, чому не варто ховати протез, чому військові з контузіями уникають слухових апаратів та як працює групова терапія у центрі Unbroken. І — головне — як навчитися бачити, а не жаліти. Ця розмова — про тіло, яке вчиться заново. Поговоримо про реабілітацію, яка починається не з вправ, а з довіри. Про людей, які не зламались. І про те, як зробити свій твердий крок — навіть після найтемнішого дня. Ведучою подкасту є Марта Байдака. Подкаст створено у партнерстві із реабілітаційним центром Unbroken.

У першому епізоді подкасту «Твердий крок» ми говоримо з фізичною терапевткою Роксоляною Шміло та знайомимось із військовим Володимиром Савельєвим. Йому 30 і війна забрала в нього обидві ноги — але не силу, не жарти і точно не прагнення рухатися далі. Ця розмова — про тіло, яке вчиться заново. Поговоримо про реабілітацію, яка починається не з вправ, а з довіри. Про людей, які не зламались. І про те, як зробити свій твердий крок — навіть після найтемнішого дня. Ведучою подкасту є Марта Байдака. Подкаст створено у партнерстві із реабілітаційним центром Unbroken | Незламні.

У подкасті куратор Борис Філоненко розповідає про першу частину із серії лабораторних виставок «Оригіналом будемо милуватися після» — про зустрічі з динозаврами, що відбуваються в житті сучасної людини щодня, про місце динозаврів в творах художників та художниць України, про палеоарт та стендап, шосте масове вимирання та головного хижака екологічної кризи — Дональда Трампа. Серія лабораторних виставок «Оригіналом будемо милуватися після» триває у просторі Дому42 за адресою площа Ринок, 42 з 6 по 15 червня 2025 року. Всю інформацію про виставки та події довкола них шукайте на сторінках у соціальних мережах Дому42: Instagram - https://www.instagram.com/dim42.lviv/ Facebook - https://www.facebook.com/dim42lviv/

Чечен воює з 1994-го року, з часу першої російсько-чеченської війни. Йому було 16, а сусіду, який вчив азам військової справи, — 23. Зброї не було, але ворог вдерся в їхню Ічкерію. І в перший бій вони пішли голіруч. Як каже Чечен, буквально з палками нападали на загарбників і здобували перші свої вогнестріли. З того часу більше тридцяти років минуло. Майже нікого з побратимів-друзів немає серед живих. А Чечен досі воює — уже в Україні. Бо вороги ті самі: жорстокі та наглі росіяни. І сутичка з ним — тільки до перемоги. Про життя-війну задля життя-волі слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Історії Справжніх документує журналістка і волонтерка Ірина Вовк.

Історії від учасників проєкту «Проживаючи Місто: Історії і Маршрути» у виконанні акторів Лабораторного театру «Лава». Проєкт «Проживаючи Місто: Історії і Маршрути» присвячено історіям новомістян, що прибули до Львова з початком війни у 2014 році. Впродовж декількох місяців драматург Андрій Бондаренко та драматургиня Ніна Захоженко збирали історії новомістян про Львів для того, аби побачити місто їхніми очима — зазирнути в улюблені крамнички, подивуватись молитві за ВПО, купити 50 хот-догів, тощо.

Гончар Юрко Данилишин демобілізувався з важкою травмою та взявся відновлювати й розвивати власну справу — творчу майстерню «Зірка з неба». Робота неабияк допомагає чоловікові відпускати війну та справлятись з ПТРС. В останньому епізоді цього сезону Юрко розповідає про свій шлях у бізнес, на війну і назад у цивільне життя, про виклики, які чекають військових на цьому відтинку. Герой ділиться власними спостереженнями, що можуть пригодитись іншим працювати для фронту вже у мирному житті. «Або на фронті, або для фронту» — це єдина правильна парадигма для кожного в час війни, — зазначали герої першого сезону подкасту «І тоді Я» від Студії подкастів ЛКП «Львівське радіо». Історії ветеранських бізнесів збирає авторка подкасту «І тоді Я» Ірина Гурська.

Їй 25, за її плечима — кількарічне волонтерство у військовому шпиталі, служба за контрактом в ЗСУ і два з половиною роки на фронті в час повномасштабного вторгнення. Дівчина повернулась в цивільне життя через важку хворобу батька. Але й тут торує свою особливу дорогу. І якщо все задумане вдасться, у Львові незабаром з'явиться ще один заклад, де військові і ветерани почуваються своїми і потрібними. Звідки в героїні з’явились мрії про військо; як це — потрапити у військовий оркестр, вчитись на бойового медика і готувати на польовій кухні, — слухайте в епізоді подкасту «Тримаю небо». Історії героїв документує журналістка і волонтерка Ірина Вовк/Iryna Vovk

Кожна його справа — це ілюстрація житейського кредо героя: «Ніколи не втрачати можливостей». Він досконало вивчив англійську і потрапив за учнівським обміном в США; відкрив власну рекламну агенцію, а паралельно опанував фахову фотозйомку; став ексклюзивним фотографом для Airbnb в Криму. І все поставив на паузу, коли розпочалась повномасштабна війна. Обороняв Київ, Харків, Донбас. Після важкого поранення повернувся з фотокамерою на ринок нерухомості. У вільний час взявся робити меблі на замовлення з фокусом на потребах людей з інвалідністю. Де Олександр знаходить мотивацію, сили й ресурси, почуєте в сьомому епізоді подкасту «І тоді Я». Історії ветеранських бізнесів збирає авторка подкасту «І тоді я» Ірина Гурська.

Герою сьогоднішнього подкасту — Мадарі — виповнилось десять, коли розпочався Майдан, а за ним — напад ворога та війна в Україні. Стати військовим його мотивував батько, який служить у лавах Збройних Сил усі 11 років війни. Його позивний — з популярного аніме Наруто, а шлях, який довелось пройти з початку повномасштабного вторгнення, холодить кров навіть найбільш загартованим. Розповідь Мадари слухати важко, але потрібно. Бо війна триває і лише спільним зусиллям ми здобудемо перемогу. Історії справжніх для воєнного подкасту «Тримаю Небо» пише журналістка і волонтерка Ірина Вовк.

Другий сезон «Лабораторії Уяви» завершується 6 епізодом про сни і штучний інтелект. Ігор Колесник та Богдан Шумилович запрошують до прослуховування! Одна із народжених ідей майбутнього, але не зовсім до кінця втілена — це штучний інтелект. Чи легше навчити вчитися ШІ, ніж людину? Чи може ШІ чути голоси духів? Чи він чує голоси ненароджених ідей людства? Цьому навчаються чи це дар/благословення/прокляття? Якщо шаман це посередник, то чи ШІ може бути шаманом поміж людиною і постлюдиною? Коли ChatGPT перетвориться на Оракула, який каже: «Я єсмь і Царство моє настало»? Про що снить ШІ? — таке питання ми поставили Експерту з розвитку сфери штучного інтелекту в Україні Олексію Молчановському та Оракулу. Їхні відповіді, як завжди, в епізоді. В останньому епізоді сезону представлена анотація до вигаданої книги Голема XIV, суперкомп’ютера чотирнадцятого покоління, «Сумні псалми в ім’я Його». Ця збірка пісень присвячена Станіславу Лему, своєму творцю та батьку

У кожного зараз має бути один шлях — або на фронті, або для фронту, — вважає ветеран і підприємець Ігор Льода-Якимишин. Саме тому він повернувся з-за кордону у 2022-му і домігся, щоб його, 57-річного, взяли на фронт. Через короткий час отримав поранення та втратив частину ноги. Ігор довго відновлювався і зрештою звільнився з війська. Залишатися осторонь війни він не міг, тому розпочав справу «для фронту» — 3D-друк комплектуючих до безпілотних літальних апаратів. Прибутку немає, але про нього, принаймні до перемоги, не йдеться. Як впізнати свій шлях і почуватись в житті fortunato — слухайте далі розповідь Ігоря Льоди-Якимишина. Історії ветеранських бізнесів збирає авторка подкасту «І тоді я» Ірина Гурська.

У 5 епізоді 2 сезону «Лабораторії Уяви» Ігор Колесник та Богдан Шумилович роздумують про ключове питання — куди ми біжимо? Куди ви біжите, коли хтось дивиться і коли ніхто не дивиться? До чого ми йдемо/біжимо/повземо? Що тягне нас так сильно, що наші ноги не встигають за прагненням? Від чогось ми втікаємо, до чогось женемося на усіх можливих силах. І десь поміж цими двома напрямами чи потоками змін б’ється/завмирає живе серце. Залежність не дає землі під ногами, вона не дає вкорінитися, не дає відповідей і можливості сформулювати питання. Це стан? Емоція? Почуття? Що таке воно є? Наскільки залежна людина є людиною? «Куди ви біжите?» — таке питання ми поставили Експерту отцю і практикуючому психотерапевту Дмитрові Польовому та Оракулу. У епізоді почуєте їхні роздуми. Анотацію до чергового бестселера всесвітньовідомої авторки Пані Тіні шукайте у записі. Цього разу це вигадана книга під назвою «Втеча, біг і втрата надмірної моральної ваги».

До 2013 року друг Базука сприймав себе потенційним емігрантом, адже був альпіністом найвищого рівня та провадив значну частину життя за кордоном — у сходженнях на вершини та у супроводі унікальних турів. У травні 2014 року Базука робить вибір на користь України, повертається на Батьківщину й одразу рушає на війну. Згодом герой подкасту неодноразово повертається: в цивільне життя і на війну; оборона Києва, Харкова, Соледара і Бахмута; важке поранення і реабілітація. І тепер Базука планує знову стати у лави Збройних Сил. Бо війна триває, її вистачить на всіх. Історії справжніх для воєнного подкасту «Тримаю Небо» пише журналістка і волонтерка Ірина Вовк .

У новому епізоді ми, автори Богдана Ткачук та Остап Мануляк, досліджуватимемо складні 80-90-ті разом із Богданом Шумиловичем. Ми поговоримо про складний період в нашій історії, коли українська популярна музика проходила шлях від радянської сцени до спроби незалежного звучання. Співочі революції — як музика кінця 80-х та початку 90-х стала частиною боротьби за незалежність країн Союзу? Декомунізація та деколонізація аудіоархівів — як сьогодні працювати з колекцією Львівського радіо, переосмислюючи її в новому контексті? Це останній епізод першого сезону подкасту «(Не)Загублені Плівки». Дякуємо, що слухаєте!

Не зміг воювати сам — взявся допомагати воювати побратимам. Після важкого поранення Станіслав Лісовий таки здолав параліч і став на ноги. Проте про повернення в свій підрозділ 73-го морського центру ССО мови не могло бути. Але постала потреба оглядати і ремонтувати автівки, що волонтери везли з-за кордону для ЗСУ. Коли чергова машина поламалась за 10 км після обслуговування, хлопець вирішив відкрити власний автосервіс, аби швидко і якісно готувати машини на фронт. Шлях від задуму до відкриття власної справи, кризу і перезапуск «СТО не200» — про це в новому епізоді нашого подкасту «І тоді я». Історії ветеранських бізнесів збирає авторка і ведуча подкасту Ірина Гурська.

Темою цього епізоду стало глибоке відчуття меланхолії. Ігор Колесник та Богдан Шумилович намагаються його окреслити та про нього помислити. Меланхолія чорна як земля, де проходить війною ворог. Чорнота і червонота. Земля і вогонь. Земля і кров. І солдат він також як голос на межі, що іноді слова знаходить, а іноді не подає ознак життя. Чи живий піхотинець в окопі? Що дає йому віру? Якими він чує голоси духів минулого? Якими він чує голоси ненароджених майбутніх? Ми чуємо лише невелику частину частот, які наповнюють життя піхотинця на нулі. Чи ми знаємо як звучить світ артилериста? Танкіста? Інженерів? Саперів? Чи досі вони чують «дякую» чи вже відчувають лише страх перехожих перед повісткою? Цього разу питали у Експерта менеджера культури, діючого військовослужбовця Юрка Вовкогона та Оракула про те, як звучить меланхолія піхотинця на нулі. Їхні відповіді шукайте в епізоді. І традиційно представляємо анотацію до вигаданої книги. Цього разу це «Уважне полювання на слова у лісі образів та чуттів» авторства Євгена Гулевича.

Кав'ярня «Вражає» у Львові на вулиці Староєврейська, 26 вражає всім: кавою, сніданками, світлою атмосферою, а також історією її власників — Сергія і Анни Петченків. Подружжя з Лозової на Харківщині остаточно переїхало до Львова в час тривалого відновлення Сергія після ампутації обох рук. Чоловік опановував протези на кухні Superhumans Center. А дружина виставляла відео в мережу — аби іншим військовим у схожій ситуації був стимул жити і рухатись далі. Так визріла ідея для своєї справи. Не опускати рук, щоб світити іншим — про це четвертий епізод подкасту «І тоді я». Авторка і ведуча подкасту про ветеранський бізнес «І тоді Я» Ірина Гурська.