Медіуми

У випуску — про те, чому цифрова безпека — це особиста відповідальність кожного, а медіаграмотність неможлива без цифрової грамотності.За результатами аналітичного звіту Українського інституту медіа та комунікації більшість людей старшого віку не приділяють уваги встановленню паролів в інтернеті та на своїх електронних пристроях. Натомість вони зазначають, що їм «немає чого приховувати», якщо це не стосується безпосередньо їхньої фінансової безпеки.Як базові навички безпеки в інтернеті можуть захистити вас від фінансових втрат і репутаційних ризиків, чому старі паролі та нехтування двофакторною автентифікацією можуть коштувати значно більше, ніж здається на перший погляд і як старі облікові записи можуть стати загрозою вашій репутації? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Павлом Бєлоусовим, експертом із питань цифрової безпеки в Nadiyno.org.00:00 «Якщо говорити про ефективні навички медіаграмотності, то вони не можуть існувати без цифрової грамотності»;02:40 «Ви можете бути класним журналістом, але якщо не дотримуєтеся правил цифрової безпеки — це може вплинути на вашу репутацію»;03:56 «Коли облікові записи створювалися давно, підхід до їх захисту міг бути далеко не найкращим»;06:12 «Для журналістів атаки будуть більш вузькоспрямованими, щоб їх важче було розпізнати»;08:05 «Телеграм, який ти використовуєш для спілкування, запитує доступ до контактів»;11:46 «Існує думка нібито “все сканується, все дивляться” — це не зовсім правда»;14:10 «У цифровому світі практично все можна монетизувати»;16:51 «Не можна перекласти питання безпеки на когось, на третю сторону»;19:25 «Ми трансформувалися. Подобається нам це чи не подобається, ти мусиш адаптуватися»;21:17 «Деякі люди думають, що створити сайт — це щось складне. Це зовсім не так»;25:50 «Ви повинні витратити три хвилини на перевірку інформації, але це зекономить вам час і гроші. Це інвестиція у власну безпеку»;27:29 «Я тестував ChatGPT на фішингових листах — досить непогано їх розпізнає».The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

У випуску — про те, як українські діти в школі опановують навички критичного мислення, що допоможуть їм у житті.Як медіаграмотність інтегрується у шкільні програми — від дошкільної освіти до профільних курсів, чому це не лише предмет, а спосіб формувати відповідальних людей і як навіть на уроках фізкультури вчать розрізняти фейкову та достовірну інформацію. Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Оксаною Волошенюк, медіаексперткою, експерткою «Академії української преси».00:00 «Медіаграмотність сьогодні інтегрована в усі освітні курси — як освітня компонента»;04:00 «Коли ми працювали над стандартом, ми заклали в нього роботу з джерелами інформації»;07:04 «Медіаграмотність — це концепція розширеної грамотності»;08:52 «На всіх предметах — від мистецтва до громадянської освіти — тренують “мускул” медіаграмотності»;11:40 «Уміння побачити багатогранність, а не лише перший план — це саме те, що дає медіаграмотність»;13:28 «Зацікавленість у вивченні ШІ серед учительства в освітній сфері — неймовірна»;16:13 «З початку повномасштабного вторгнення 40 тисяч вчителів пішли з професії»;17:35 «У кожній освітній програмі, яку створюють автори, має бути компонент медіаграмотності»;18:20 «Якщо раніше недостовірна інформація могла коштувати нам грошей чи репутаційних втрат, то зараз — це життя».The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

Диджитал-директор «24 каналу» — про штучний інтелект, ключові платформи для «24 каналу», клікбейтні заголовки та російських «опозиціонерів».«24 канал» став першим медіа в Україні, яке впровадило аудіоновини з синтезом голосу на основі реальної ведучої. Як це працює? Чому редакція довіряє штучному інтелекту, але не автоматизує процес повністю? Чому ведуча Катерина Соляр довірила свій голос для новин — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Денисом Зеленовим, диджитал-директором «24 каналу». А також про російських «опозиціонерів» у ефірі, що насправді стоїть за клікбейтними заголовками та де проходить червона лінія редакційної етики. Як змінюється медіаполітика під час війни, чи готові глядачі до відповідального споживання інформації?00:00 «Від ідеї до впровадження ШІ-озвучення новин голосом ведучої минуло більше рік»;04:23 «Google не дуже схвально ставиться до контенту, який створений чи відредагований штучним інтелектом»;06:32 «Людина слухає й читає різні новини одночасно»;07:31 «Аудиторія озвучених новин не відрізняється від тих, хто приходить їх читати»;08:49 «В YouTube є ціль — стати номером один удома, у вітальні»;12:18 «До 2020 року ми використовували YouTube, як архів телебачення»;14:02 Про клікбейт: «Якщо ти приходиш на певну платформу, то починаєш грати за її правилами»;17:45 Про російських «опозиціонерів»: «Є Кац, який ніби теж виїхав, але постійно демонструє свої імперські амбіції»;22:00 «В Україні ефірне радіо слухають дуже багато. І охоплення рекламних кампаній на радіостанціях можуть бути масштабнішими, ніж на телебаченні»;24:10 Про верифікацію каналу в WhatsApp: «Це допомагає вибудовувати меседж на противагу Telegram, що це надійна й захищена платформа».

У випуску — про підлітковий проєкт, що об’єднав гейміфікацію, науку й реальну боротьбу з фейками. «ПРУФ», підліткова редакція українських фактчекерів, — проєкт для підлітків, у якому сто старшокласників навчаються спростовувати дезінформацію у провідних медіатренерів України.Як залучити молодь до боротьби з інформаційною пропагандою, розвивати навички фактчекінгу через гейміфікацію, чому проєкти, орієнтовані на підлітків, можуть змінити інформаційний ландшафт України? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Анною-Веронікою Краснопольською, керівницею науково-популярного видання «Куншт». А також про те, як підлітки реагують на фейки, як розпізнати інформаційні загрози й перетворити їх на навчальні кейси та чи здатні підлітки впливати на своїх батьків і змінювати сімейні інформаційні звички?00:00 «Треба фокусуватися на підлітках — через них можна впливати й на їхніх батьків, бабусь, дідусів»;05:40 «Не всі розуміють, що телеграм — це не медіа. Новини, які там розміщують, треба перевіряти»;09:08 «Мета проєкту — дати підліткам інструменти для протидії дезінформації, навчити їх працювати з інформацією»;12:19 «Учасники дуже вмотивовані. Вони мають усі шанси стати змінотворцями»;14:38 «Потрібне кроссекторальне партнерство зі школами»;16:47 «У наших підлітків є внутрішній інтерес докопатися до суті»;18:26 «Критичне мислення — це м’яз, який потрібно постійно тренувати»;19:56 «Фінальний етап — це створення ПРУФ-клубів, осередків у громадах по всій території України».The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

У випуску про те, чому фейки — це не новий феномен, як виникли перші приклади маніпуляцій ще в Давньому Єгипті та чому критичне мислення — головна зброя проти інформаційних атак.Чому розвиток критичного мислення є основою для боротьби з фейками, й ані повна довіра до інформації, ані її повне заперечення не є ефективними підходами? Як захистити себе від інформаційних атак, підвищити свою інформаційну грамотність і навчитися відрізняти правду від вигадки? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Мариною Кафтан, медіатренеркою, авторкою програм із медіаграмотності для дітей і дорослих та авторкою книги «Історія брехні. Як ми обманюємося». А також про те, як емоції допомагають виявляти фейки, а реклама мікрокредитів може навчити медіаграмотності.00:00 «Фейки, маніпуляції, пропаганда — це абсолютно не новонароджений феномен»;04:04 «Позиція “я нікому не вірю, бо всі брешуть” — абсолютно невиграшна. Людина, яка так думає, ще більш вразлива до маніпуляцій»;04:51 «11 принципів, які сформулював Геббельс, досі прекрасно працюють»;07:56 «Коли ви дивитеся вечірні новини, ви отримуєте 20 сюжетів. Перевірити всі факти та твердження, які там прозвучали — нереально»;10:19 «Підлітки обожнюють виявляти, що дорослі в чомусь помиляються»;12:41 «Коли підлітки розуміють, що їх намагаються обдурити, а вони тепер не дадуться, — це працює прекрасно»;14:39 «Зараз ми живемо в добу постправди»;17:00 «У сучасних дітей надзвичайно низький рівень ерудиції. Це не дає їм можливості вийти за межі телевізора»;18:11 «Я сподіваюся на підлітків, адже вони ще не мають ригідного мислення, зацементованих уявлень про світ чи усталених позицій».The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

У випуску — про те, як алгоритми соцмереж підштовхують до емоційних рішень, чому «чорна п’ятниця» може бути пасткою для покупців і що робить нас легкою мішенню для інформаційних атак.Як цифровий тоталітаризм впливає на наше життя, чому важливо навчитися бачити за заголовками глибший контекст і як маніпуляції формують наше сприйняття реальності? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Лідією Смолою, експерткою з комунікацій, докторкою політичних наук та професоркою КПІ імені Ігоря Сікорського.А також про те, як розрізняти фейки й маніпуляції, протистояти інформаційним «гойдалкам» і захищати власну увагу. Чи можна довіряти інтуїції, коли йдеться про правдивість інформації та чому знання і професіоналізм нівелюються в сучасному суспільстві?00:00 «Є певне нерозуміння поняття “медіаграмотність”»;03:24 «Людина через відсутність культури взаємодії з інформацією все одно залишається переконаною, що “світ лайно”»;04:34 «Маніпулювати можна будь-якою людиною»;06:19 «Я певним чином використала алгоритми соціальних мереж»;07:50 «Медіаграмотні люди розуміють, що можуть бути обдурені»;09:37 «Україна — це країна заголовків. Люди не говорять далі заголовків»;11:30 «Коли вас постійно розхитують, ви переходите від емоційного збудження до емоційної паніки»;13:36 Що таке «чорна п’ятниця»;15:02 «Правдива інформація може використовуватися як інструмент маніпуляції»;16:50 «Медіа повинні відповідати за свої слова, а не просто збирати лайки»;19:01 «Ми живемо у світі, де нівелювалися знання»;19:47 «Головна мета роспропаганди — переконати, що правди взагалі не існує»;21:40 «Якщо ви хочете впливати на своє життя — докладіть зусиль, щоб розуміти, як ви споживаєте інформацію».The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

У випуску — про конференцію «Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні», стратегію та виклики медіаграмотності в Україні.У Києві відбулася конференція «Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні», організована в межах Глобального тижня медіа- та інформаційної грамотності ЮНЕСКО, яка зібрала понад 200 учасників.Чому навички медіаграмотності — критично важливі у сучасному світі? Як розвивати штучний інтелект як союзника, а не загрозу? І як залучити молодих блогерів до відповідального створення контенту? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Ольгою Кравченко, керівницею Національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр». А також про нові кроки у впровадженні медіаграмотності в освітні програми та майбутні ініціативи, які сприятимуть розвитку критичного мислення в Україні.00:00 «Протидія дезінформації, стратегічні комунікації та розвиток медіаграмотності — три взаємодоповнювальні компоненти, що не можуть існувати самостійно»;04:58 «Ми всі зі смартфонами, кількість інформації, яку ми щодня отримуємо — неспівмірна з тим, що отримували наші предки»;07:51 «Традиційні медіа втрачають довіру й дедалі більше впливу мають блогери, інфлюенсери»;12:18 «Блогери мають аудиторію, а втрата аудиторії через кенселінг фактично означає втрату заробітку»;14:18 «Штучний інтелект може стати союзником для кожного з нас»;16:51 «Ми прагнемо, щоб тест із медіаграмотності став національною подією».The podcast "Mediums" was recorded by Detector Media as part of a project in partnership with UNESCO and with the support of Japan. The authors are responsible for the selection and presentation of the facts contained in this publication. The views expressed are solely those of the authors and do not necessarily reflect the position of UNESCO or Japan.Подкаст «Медіуми» був записаний / створений «Детектором медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому подкасті. Висловлені погляди належать винятково авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.

У випуску — про те, які техніки маніпуляції використовують різні телеграм-канали та чому деякі з них становлять загрозу інформаційній безпеці України.Редакція видання «Тексти» провела дослідження «Карусель емоцій», яке розкриває рівень маніпуляцій у найпопулярніших телеграм-каналах, що читають українці.Як навчають штучний інтелект виявляти маніпулятивні техніки? Чому багато телеграм-каналів обирають емоційний та агресивний стиль мовлення, а аудиторія охоче їх читає? І чи варто українцям довіряти всьому, що вони бачать у телеграмі? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Наталією Романишин, NLP-дослідницею видання «Тексти».00:00 «Більшість інтернету — англомовна, українських матеріалів дуже мало. Через це ШІ-моделі мають обмежене уявлення про наш український контекст»;03:18 «Ми “згодували” дані мовній моделі, щоб вона навчилася виявляти маніпуляції»;04:55 «У нашій редакції більшість людей уміє програмувати, адже ми займаємося дата-журналістикою»;06:13 «Люди в телеграмі переважно читають новинні агрегатори й блоги, а офіційні редакційні канали не читають»;10:25 «Мова телеграму в більшості каналів значно відрізняється від мови інтернет-медіа. Вона більш різка, емоційна»;12:43 «Люди схильні сприймати більш емоційний контент, ніж сухий і нейтральний»;14:43 «“Труха” частіше маніпулює навантаженою емоційною мовою, щоб відвернути нашу увагу від чогось, що не хоче висвітлювати»;19:29 «У проросійських телеграм-каналах рівень маніпулятивності складає від 70 до 100% — це дуже високий показник»;21:32 «У деяких випадках використання емоційного забарвлення виправдане. Це відповідає реаліям війни»;23:40 «Методи для маніпуляцій, ймовірно, можуть ставати складнішими. Це гра вдовгу»;25:52 «Коли людям кажуть, що канал маніпулює або дезінформує, вони чують і далі читають, бо думають, що здатні самостійно це визначити».

Радник президента — про «Укрінформ», «УП», телемарафон та «офреки» для журналістів, про те, коли може бути готовим перший драфт внутрішнього Плану дій, як доводиться «тиснути» на посадових осіб, щоб вони все ж спілкувалися з медіа та інше.На початку вересня Володимир Зеленський призначив своїм радником із питань комунікацій Дмитра Литвина — колишнього аналітика програми «Подробиці тижня» телеканалу «Інтер» і блогера «Лівого берега», одного зі своїх спічрайтерів від початку повномасштабної війни. Вже за місяць після призначення Литвин «Українська правда» заявила про системний тиск на видання з боку Офісу президента, і зокрема, звинуватила саме Литвина в тому, що він цей тиск здійснює. І це не єдина заява з боку медіа про тиск з боку ОП, тож проблема має очевидно системний характер. Сам Дмитро Литвин каже, що звинувачення «УП» неконкретні й він не розуміє претензій із боку видання.Ведучі подкасту «Медіуми» Вадим Міський і Наталія Соколенко поговорили з Дмитром Литвином про те, чи існує в нього конфлікт з «Українською правдою», про те, які функції мають різні учасники комунікаційної команди Офісу Президента, як координується робота ОП з ключовими медіа, яким буде перший пункт внутрішнього Плану перемоги , про темники в «Укрінформі» та аудиторію телеграм-каналів. 00:00 Хто займається комунікаціями в Офісі Президента;07:17 «Я сподіваюся, вдасться організувати окремий формат спілкування Президента з Суспільним»;08:12 «Якщо мета — поспілкуватися з суспільством, треба дивитися, які є групи аудиторій і як їх краще досягти»;12:43 «Мені не подобається приниження марафону, типу, що це “штучна історія”»;14:08 «Марафон — інструмент воєнного часу, який має працювати протягом воєнного часу»;19:45 «Я думаю, в телемарафоні наявність різних думок забезпечена»;22:18 «Якщо вам потрібно запросити 20–30 осіб, ви вже змушені обирати, які медіа будуть присутні, а які — ні»;26:55 «Телеграм-каналами — це окрема історія, і було помилкою змішувати їх із професійними журналістами і з фаховими медіа»;28:17 «Анонімність телеграму — це проблема»;32:00 «Просто сказати, що ми маємо закрити, піти, відключити телеграм — цього недостатньо»;33:13 «Часто є несприйняття державних інституцій, тому що не вистачає реагування, комунікації, іноді просто розмови»;34:45 «Президент доручив розробляти План внутрішніх дій, який може посилити Україну внутрішньо»;40:09 «Через два тижні ми можемо очікувати на перший драфт документа»;45:07 «Рішення ухвалюються завжди невеликим колом людей, бо людей-лідерів не так багато»;47:18 «Було би всім непогано, якби в “Укрінформа“ зростала аудиторія»;48:21 «Президент об'єктивно...

У випуску — про виклики, з якими стикаються українські дипломати, журналісти й експерти, коли намагаються пояснити свій контекст закордонній аудиторії.«Тонкощі перекладу» — новий подкаст, створений з метою розкрити особливості та виклики, пов’язані з адаптацією українського контексту для міжнародної аудиторії. Ведуча подкасту Зоя Красовська аналізує тонкощі міжкультурної комунікації та ділиться досвідом долання не лише мовних бар’єрів, але й перекладу культурних кодів.У випуску ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили із Зоєю Красовською, аналітикинею медіа, авторкою подкасту «Тонкощі перекладу» про те, чому емоційна комунікація, яка працювала на початку повномасштабного вторгнення, сьогодні потребує аналітичного підходу, чи можливо перекласти українські реалії для міжнародної аудиторії, як працювати з іноземними медіа та доносити правдиві повідомлення про Україну. А також про те, як інколи звичайні слова стають складними для пояснення іноземцям і як глобальна аудиторія сприймає Україну через призму стереотипів і медіа.00:00 «Говорячи з людьми, які далеко від нашого контексту, треба підбирати спеціальні слова, підбирати ключі-повідомлення»;03:27 «Я хочу, щоб ми ділилися не тільки успіхами, а й уроками, які треба засвоїти, що не треба повторювати»;07:00 «Раніше Україну сприймали як troublemaker — країна, що постійно асоціюється зі скандалами»;09:21 «У перші місяці повномасштабного вторгнення достатньо було емоцій, зараз — цього недостатньо»;11:56 «Коли ти бачиш відверту брехню, яку мовчки сприймають, ти не розумієш — чи це з тобою щось не так, чи зі світом щось не так»;13:40 «Ми не можемо перекричати росіян дипломатично . Нам треба діяти іншими методами»;15:10 «Українців не треба вчити, як жити. Треба дослухатися до них»;16:36 «Німці дуже боялися, що їхня зброя буде вбивати росіян»;18:50 «Для того, щоб бути цікавими світові — треба цікавитися, що відбувається у світі».

У випуску — про те, як штучний інтелект стає інструментом масової генерації контенту та дезінформації.«Мертвий інтернет» — теорія змови, яка стверджує, що більшість контенту в мережі створюється та поширюється ботами, тобто несправжніми людьми. Ця концепція знаходить підтвердження в роботі одного ютуб-каналу, який називається «НАС. Інфо», де штучний інтелект, схоже, створює все — від самих інформаційних приводів і героїв до відеоряду та графічного оформлення.Як відрізнити контент, створений штучним інтелектом, від правдивої інформації? Чому варто бути обережними з яскравими заголовками та невідомими джерелами? Які загрози несе використання технологій штучного інтелекту для політичних маніпуляцій і заробітку на дезінформації — про все це Вадим Міський поговорив з Іриною Семенютою, журналісткою інтернет-видання «MediaSapiens», у подкасті «Медіуми».А також про маніпулятивні техніки, використання штучного інтелекту для створення емоційних заголовків і підроблених новин та чому контент, що виглядає як патріотичний, насправді наповнений фейками та дезінформацією, які можуть підривати довіру до українських інституцій і впливати на думки мільйонів людей.00:00 «Створити таку кількість відео людині дуже важко. Зі штучним інтелектом це значно легше»;04:05 «ШІ вигадує новини про те, що “Залужного вбив його син”. Хоча у Залужного дві доньки»;07:03 «Контент виглядає проукраїнським за настроями, але за змістом — це ті ж фейки й вкиди»;11:22 «Усе вказує на можливу мережу каналів, які керуються однією групою людей із єдиною метою»;15:43 «Через велику кількість дезінформації довіра до всіх медіа, навіть якісних, може знижуватися»;17:06 «Раджу обирати контент, де можна побачити живу людину».

У випуску — про аналітичні центри в Україні, їх сприйняття політиками та суспільством, співпрацю з українськими медіа та виклики, пов’язані з соціальними мережами та ШІ.Центр спільних дій — аналітичний центр, що спеціалізується на аналізі державних й місцевих політик, впроваджує інструменти залучення громадян до прийняття рішень і просуває демократичні зміни. Чи знає українське суспільство, що таке аналітичні центри і яку роль вони відіграють у формуванні політичних рішень? Чому політичні партії на Заході мають власні аналітичні структури, а в Україні — це радше виняток, ніж правило? І як змінюється сприйняття незалежних експертів після довготривалого впливу медведчуківської пропаганди на українські медіа? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Марією Левоновою, виконавчою директоркою Центру спільних дій.00:00 «Чи розуміють українці, що таке аналітичний центр і які до нього треба ставити вимоги, очікування — я не певна»;02:40 «Факт того, що ми не отримуємо гроші від українського уряду дозволяє нам стверджувати, що ми не працюємо на конкретну партію»;04:58 «Слід, щоб політичні партії почали формувати свої аналітичні центри»;08:28 «Нам доводиться працювати з політичними партіями саме через медіа»;12:55 «Ми хотіли допомогти суспільству зрозуміти, де зерно, а де полова»;15:50 «Наш подкаст “Ок, і шо?” — це спрощений формат із додатковою інформацією для молоді»;19:10 «Або ти контролюєш інформацію, яка виходить від тебе або це зробить штучний інтелект»;21:27 «Ніхто не замінив аналітика, який сидить за столом зі стосом паперу».

У випуску — про кроки, які зробила Україна за останні роки для подолання гендерної дискримінації та яких ще змін потребує українське суспільство.У доповіді Всесвітнього економічного форуму йдеться, що за нинішніх темпів прогресу знадобиться 134 роки, щоб досягти повного гендерного паритету — тобто через п’ять поколінь. Що відбувається з гендерною рівністю в українських медіа, як російська пропаганда використовує сексизм і мізогінію для підриву професійної діяльності жінок-журналісток, чи стали ми ближчими до гендерного паритету та чи готові українські політики та медіа змінювати свою риторику щодо жінок — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Лізою Кузьменко, головою ГО «Жінки в медіа», членкинею Комісії з журналістської етики.А також про те, як реагувати на сексизм у побуті, чому важливо не замовчувати такі випадки, що робити, якщо ви стали свідком або жертвою сексистських висловлювань, прогрес у гендерній рівності в Україні з 2012 року та наскільки важливими є мова і фемінітиви в контексті гендерної рівності.00:00 «Сексизм — це усвідомлене, зневажливе відношення до жінок, начебто вони менш повноцінні за чоловіків»;03:39 «Ми бачимо, як від прописаного законодавства ми переходимо до рівності в реальному житті»;05:22 «Надзвичайно важливо, якою мовою ми говоримо, наскільки коректну термінологію ми вживаємо»;07:12 «П’ять років тому були видання, які зараз входять у “Білий список”, які навідріз відмовлялися вживати фемінітиви»;07:55 «Якщо ви в колективі помічаєте сексизм, важливо його зупинити»;09:35 «Жінка-берегиня — це архаїчні, застарілі уявлення про жінок в українському суспільстві»;13:28 «Головна мета гендерної дезінформації Росії — змусити українських журналісток замовчати»;17:45 «Від часів Януковича багато чого змінилося, базові поняття про гендерну рівність, про сексизм дійшли до різних споживачів»;19:30 «Економічний форум у Давосі говорить про те, що нам потрібно 134 роки, щоб досягти гендерної рівності».

У випуску — про феномен фільму «Яремчук. Незрівнянний світ краси», що допоміг відродити інтерес до творчості Назарія Яремчука, як радіо та музичні редактори долали цензуру та чому українська радянська естрада надихає сучасних слухачів.Документальна кінострічка «Яремчук. Незрівнянний світ краси» в кінотеатрах отримала касові збори, що в кілька разів перевищили витрати на виробництво фільму. Що стало каталізатором нового спалаху популярності співака? Як українська музика пережила радянську цензуру та чому молоде покоління сьогодні відкриває для себе спадщину, про яку колись забули — про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Філом Пухарєвим, українським журналістом і музичним оглядачем.А також про роль державних радіо- та телевізійних платформ у популяризації української музики, чому оцифрування архівів української поп-музики є ключем до збереження нашої культурної пам’яті та як виживати в радянському просторі, зберігаючи автентичність.00:00 «Люди почали шукати альтернативу: що ж може бути круте українське»;03:38 «В українській поп-музиці радянського періоду небагато дисидентства, на відміну від літератури»;06:48 «На концертах доводилося виконувати не свої пісні»;09:29 «Говорити, що “дядько перевзувся” або став проросійським співаком — не дуже коректно»;10:51 «А чия Софія Ротару? Вона — радянська»;13:44 «Навіть коли вони вже стали всесоюзними зірками, їх усе одно утискали»;15:58 «Основним каналом розповсюдження музики було “Українське радіо”»;24:14 «Усі асоціюють “Червону руту” з Софією Ротару, хоча початково це була версія “Смерічки”»;29:50 «Українці продовжують існувати й українцям потрібна українська музика, український контент, українці слухатимуть Яремчука».

У випуску — про те, чи здатні Digital Markets Act та Digital Services Act змінити правила гри на європейському ринку цифрових послуг, а також як вони вплинуть на Україну.Digital Markets Act (DMA) та Digital Services Act (DSA) — регламенти, що вже трансформують цифрову екосистему ЄС і мають потенціал вплинути на майбутнє українського ринку, особливо з огляду на євроінтеграційні процеси України.Які новації запроваджують ці акти, яким чином вони обмежують діяльність великих технологічних компаній-ґейткіперів, чому важливо вже зараз обговорювати імплементацію цих актів в Україні - про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Крістіною Гаврилюк, керівницею експертної групи з розвитку цифрової економіки Директорату цифрової економіки Міністерства цифрової трансформації України. А також про те, чи потрапить телеграм під європейське регулювання, підготовку українського регуляторного законопроєкту та «механізму примусу» щодо онлайн-платформ.00:00 «DMA регулює роботу світових технологічних гігантів. Серед українських компаній таких немає»;05:43 «Виникнення техгігантів як Apple, Meta, Alphabet сприяло роздумам про необхідність впровадження регулювання»;09:00 «Ми не можемо гарантувати, що компанії будуть думати про український ринок»;10:47 «Євросоюз станом на зараз зосереджений на впровадженні регламентів на локальному рівні»;12:19 «У нас немає часу чекати, поки ми отримаємо вказівок з ЄС»;15:37 «Ми віддали наш законопроєкт на аналіз європейським експертам»;16:20 Digital Services Act: 4 рівня постачальників послуг;21:50 «Зараз війна, у нас немає величезних ресурсів для того, щоб створювати новий орган регуляції»;23:35 «Telegram буде підпадати під регулювання, оскільки вони надають послуги»;25:11 «Окрім красиво написаного законопроєкту, треба “механізму примусу”»;26:42 «Оскільки ми впроваджуємо європейське регулювання, нам потрібні гарантії захисту».

У випуску — про виклики та можливості, що приносить штучний інтелект у медіаіндустрію.В епоху стрімкого розвитку технологій питання впливу штучного інтелекту на журналістику стає дедалі актуальнішим. Чи варто журналістам побоюватися конкуренції зі сторони нейромереж? Або ж ШІ стане незамінним помічником, що полегшить створення контенту? Як сучасні медіа вже сьогодні використовують можливості штучного інтелекту та які зміни це приносить у роботу редакцій — про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Аліною Елєвтєровою, експерткою з цифрової безпеки ГО «Інтерньюз-Україна». А також про світові тенденції регулювання ШІ та перші кроки України в цьому напрямку, як використання ШІ може автоматизувати рутинні процеси та чи варто позначати контент, створений нейромережею?00:00 Чи може ШІ витіснити журналістику як професію?03:14 «Хотілося б бути в ідеальному світі, де нейромережі не будуть замінювати людей, а допомагати їм»;06:45 «Чим бідніша людина, тим більше часу вона проводить в соцмережах»;08:02 Рерайт, SEO-оптимізація, генерація ілюстративних матеріалів: для чого і як можна використовувати ШІ журналістам?12:12 «Використання нейромереж створює виклики, до яких ніхто не був готовий»;14:13 Як верифікувати інформацію в умовах засилля згенерованого ШІ контенту?16:06 «Вороги використовують ШІ як зброю. Як і будь-який елемент прогресу».

У випуску — про популярний формат телешоу, який завоював світ, але так і не прижився в Україні.Чому попри численні спроби запровадити late night show на українському телебаченні успіху досягти не вдалося? Чи є у нас шанси побачити справжнє українське late night show у майбутньому? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Катериною Городничою, журналісткою медіатаблоїда «Антоніна». А також про невдалі спроби запустити популярний на заході телеформат late night show, помилки продюсерів у виборів ведучих і початок занепаду формату у світі через посилення конкуренції між телебаченням і стримінговими платформами.00:00 «Гостями на американських late night show були й президенти США»;04:28 «В Україні раніше запускали подібні шоу, але вони були більш аналітичними, аніж веселими»;06:04 «У нас велика проблема з політиками, зірками, акторами, музикантами, які не здатні до самоіронії»;08:51 «Виробництво late night show можливо лише з рекламодавцями на телебаченні, реклама на YouTube таких грошей не дасть»;11:50 «Стримінгові платформи рано чи пізно викуплять популярні late night show»;13:45 «Євген Янович — сором’язливий як на ведучого late night show»;15:47 «Олена Кравець не здатна імпровізувати»;18:28 «Сергій Притула був ідеальним кандидатом для цього формату»;20:05 «Андрій Данилко справляє враження втомленої людини. Тут потрібен кураж, щоб імпровізувати та вести подібне шоу».

У випуску — про сучасний український стендап, його розвиток, виклики та роль в українському культурному просторі.У 2015 році в Україні зародився комедійний проєкт — «Підпільний стендап». Проєкт набув популярності після початку повномасштабної війни, коли учасники зробили вибір на користь української, відмовившись від російської. Це стало культурним і суспільним поворотом для українського гумору.Наскільки складним був цей перехід? Якою була реакція аудиторії на українізацію? Чи можливо жартувати так, щоб це було зрозуміло українцям, зважаючи на реалії війни? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили зі Святославом Загайкевичем, артистом українського стендапу, засновником проєкту «Підпільний стендап». А також про нову соціальну місію, яку вони відчули під час важких часів, як війна вплинула на творчий процес, як змінилися теми й гумор, що стендап-коміки порушують у своїх виступах.00:00 «Коли почалося повномасштабне вторгнення, не було домовленостей щодо переходу на українську. Це відбулося само собою»;03:31 «Українці відмовилися від російського контенту, перестали дивитися “ЧБД”»;04:53 «Ми транслюємо свідомість»;06:30 «Війна стала частиною нашого життя, цю тему неможливо оминути»;08:25 «Коли ти хочеш показати недолугого персонажа, ти показуєш його російською. Раніше було навпаки»;10:44 «На телебаченні багато рамок, а стендап — волелюбний жанр»;13:04 «Комік — це про правду і про трушність»;14:40 «Коли отримуєш відгуки: “дякую, що тримаєте мою кукуху”, — відчуваєш свою відповідальність, що ти допомагаєш людям упоратися з важкими часами».

У випуску — про ініціативу зі створення кіберрот у армії РФ, героїзацію ПВК “Вагнер” та пропагандистські наративи в комп’ютерних іграх російських розробників.Російська пропаганда використовує комп'ютерні ігри як інструмент для просування своїх наративів, виправдання агресії проти України та формування імперського світогляду серед молодої аудиторії. Пропагандистські наративи проникають у комп'ютерні ігри різного рівня популярності, починаючи ще з ранніх збройних інтервенцій путінського режиму. Чи мають ці ігри популярність у світі, як російська влада використовує компʼютерні ігри для просування своїх наративів та впливає на молодь — про це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Андрієм Пилипенком, аналітиком ГО «Детектор медіа». А також про те, наскільки серйозним є виклик з боку Росії і як можна протидіяти такій пропаганді. Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».00:00 «Тренд останніх 5-7 років — ринок відеоігор щороку зростає»;04:10 «Покоління геймерів, які почали грати ще в 90-х — виросло, у них вже є свої діти, які теж грають в ігри»;06:10 «Російські чиновники хочуть не лише впливати на аудиторію, але і заробляти на цьому»;08:43 «В Росії вийшла комп'ютерна гра під назвою, що прямо повторює тезу Мєдвєдєва»;10:50 «Стосовно України і Росії була ситуація: якщо є локалізація, то лише російська»;13:41 «У гру були закладені наративи, візуальні зображення, щоб образити українців»;16:30 «Міжнародні компанії організували релокацію російських співробітників, наприклад, на Кіпр»;20:08 «Очільник федерації кіберспорту Росії виступив з ініціативою створення кіберрот в складі Збройних сил Росії»;22:18 «Завдяки роботі української геймерської спільноти, західні компанії вийшли з російського ринку»;24:38 «В іграх використовується модель pay-to-win — заплати для того, щоб перемогти. У ЄС є боротьба на законодавчому полі з такими моделями».

У випуску — про те, як працюють DSA та DMA в Євросоюзі, на що вони впливають s що можуть зупинити.Про можливості та обмеження європейських актів про цифрові послуги (DSA) та цифрові ринки (DMA) у регулюванні роботи великих платформ, як телеграм оминув європейське регулювання та які санкції передбачені за те, що платформи будуть ігнорувати встановлені вимоги — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Тетяною Авдєєвою, старшою юристкою Лабораторії цифрової безпеки. А також про те, з якими зіткнеться Україна при спробі адаптувати європейські регулювання у своє національне законодавство та що має робити Україна, поки вона перебуває на шляху до ЄС. Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».00:00 «DSA діє на території ЄС — це перший камінь спотикання»;05:44 «Останній звіт телеграму позначав 42,8 мільйона користувачів, він заявляє, що трошки не дотягує до граничної суми»;09:30 «Чи готові ми до блокування всіх платформ на території України через те, що вони не хочуть розкривати свою структуру власності»;13:33 «Перше, що варто робити — розробляти окремий законопроєкт, який буде відповідати вимогам DSA»;16:47 «Технічного механізму, що робити з платформами, які постійно, регулярно порушують вимоги DSA — немає»;19:24 «Гіршою є ситуація, коли ми говоримо, що телеграм шкідливий, а своїм прикладом продовжуємо показувати, що сидіти там нормально»;23:04 «Я би радила задуматися над розробкою політик, які заборонятимуть на всіх робочих пристроях використовувати телеграм».