Панівна висота над Донецьким кряжем, Часів Яр. У наші дні росіяни наступають на місто: шматують бронетехнікою колись акуратні вулички, ворожа піхота з кожним штурмом знищує пам’ять про минуле життя. Про минуле міста свого дитинства, дідобабів Часів Яр, розповідає історикиня, письменниця Олена Стяжкіна.
Хто вплинув на переосмислення та сприйняття рідного мікрорайону? Чому частину Сихова, що у Львові, називають Санта Барбара? Особистими історіями ділиться письменниця Галина Вдовиченко.
Впізнати Ялту з одного запаху, одного камінчика на пляжі, одного кольору гір удалині. Цілісну картину зі своїх спогадів збирала письменниця Марина Пономаренко.
«Каері біна» — лялька повернення. Їх одягають у кімоно, садять на човник, який має винести із вод. І так уже тринадцять років, вірячи, що вони повернуть тих, хто зник.
Уночі стіни укриттів тряслися від обстрілів, а вранці — тут урочисто відкривали дитячий майданчик. Про життя на лінії розмежування та чи стане Нью-Йорк містом-фантомом письменниця Гаська Шиян.
Коли в лютому 2022-го року Київ намагаються захопити росіяни, режисерка Марися Нікітюк та її кішка-сфінкс Мінерва спочатку їдуть у ліси на Рівненщині. Згодом вони перебираються у Івано-Франківськ — ночувати в гримерці, спускатись у бомбосховища Театру та вчитись жити у новому воєнному часі.
Париж 1 січня 2022 року. До початку великого нашестя сім тижнів. Про дихання війни та останнє відвідане місто перед повномасштабним вторгненням розмірковує письменник Антон Чех.
Вперше Бахчисарай вона побачила уві сні, ще до поїздки у 2012 році. Чи склалися частинки зі сну у картину реального міста розповідає письменниця, журналістка Анастасія Левкова.
Старовинний вальс у готелі «Ґаліція», швидкий Прут і особливе відчуття часу на початку Великої війни… Про Коломию та її внутрішні картини очима тимчасової переселенки розповідає письменниця Катерина Єгорушкіна.
У минуле можна зазирнути через супутникову онлайн-карту: спогади пронесуть крізь руйнації та окупацію у світ, де ще квітнуть абрикоси і яблуні, височіє терикон, де Луганщина — найбезпечніше місце на землі. Про Кибинці розповідає письменниця Любов Якимчук.
Як життя у 90-ті гартувало характер цілого покоління і вплинуло на сучасні звички? Свої історії про Ніжин розповідає письменник Олександр Михед.
25 лютого 2022 року, між Одеською та Миколаївською областю, на узбережжі поблизу села Коблеве, українські бійці зупинили російський десант. Еволюцію любові одеситів до свого міста і країни досліджує журналістка, письменниця Зоя Казанжи.
Ці звуки пам’ять збереже назавжди: вітер на блокпості, як тікає ворожа колонна, пісня прапорів та дитячий сміх у напів порожньому місті. Письменник Владислав Івченко записав, як звучало його рідне місто Суми у 2022-2024 роках.
Яка на смак бахмутська сіль і чим схожа вона на ту, що видобувають у Дрогобицькій солеварні? Письменник Мирослав Лаюк використовує метафору солі для того, щоб дослідити історію Дрогобича.
Від Глухова до російського кордону лише десять кілометрів, від початку повномасштабної війни Сумщина тримає оборону. Про останню гетьманську столицю, місто сили на прикордонні, місце свого дитинства — Глухів, розповідає письменниця Тамара Горіха Зерня.
У січні 2022-го року письменниця Євгенія Завалій була зачарована зимовою Ригою, містом із давньою історією та власною пам’яттю про окупацію. Як мандрівка у Латвію розділила життя авторки на “до” та “після” напередодні великої загрози?
За лютий-березень 2022 року в Бучі загинуло понад 600 мирних жителів. Письменниця, правозахисниця Лариса Денисенко — про перший досвід спілкування з людьми, які пережили втрату та Бучу січня 2022-го.
Як місто стало прихистком для українських біженців? Про спільну історію України та Польщі розмірковує письменниця Олеся Мамчич.
Гора Лисоня, храм св. Миколая XVI століття та Чортовий камінь біля якого бували Іван Франко, Богдан Лепкий, Соломія Крушельницька. Про місця сили розповідає письменник Анатолій Дністровий.
Дніпро — не Дніпропетровськ. Що змінилося разом з ім'ям міста, розмірковує письменник, журналіст Максим Беспалов.