Будинок «Слово» зведений спеціально для письменників та культурних діячів у Харкові на початку 30-х. Хвиля репресій зачепила 40 квартир із 66. Тут починається історія Розстріляного Відродження.Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
На стіні Будинку «Слово» встановлена меморіальна дошка у формі книги – із переліком митців, які мешкали у цих стінах. Історії, про які ми розповідали в епізодах подкасту, – це лише частина того, що зараз ми називаємо «Розстріляним Відродженням». Зараз у Будинку «Слово» мешкають люди, які уже не мають ніякого стосунку до літературних родин.Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
«Від російської літератури, від її стихії українська поезія повинна втікати як можна швидше. Річ у тім, що російська література віками тяжіє над нами, як хазяїн положення, який привчив психіку до рабського наслідування», – Микола Хвильовий, прозаїк, поет, публіцист.Майже все життя Хвильовий присвятив просуванню України та боротьбі за її місце в мистецькій Європі. Вчинив самогубство після новини про арешт письменника Михайла Ялового та поїздки українськими селами під час Голодомору.Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
«Це культурна небезпека. Небезпека, що ми будемо українською відміною російського театру й більш нічого», – Лесь Курбас, режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач.Був основоположником національного українського модерного театру ХХ ст. Він їздив за кордон, з захопленням і задоволенням вивчав театральні тенденції, розумів, наскільки важливо розвивати саме наші, українські мистецькі традиції. Став жертвою сталінських репресій. Як і для багатьох його колег з мистецького середовища, – все закінчилося 3 листопада 1937 року. Розстрілом.Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
«Хочете загубити масу, яка з вами йде, – підкладайте примусовість під її бажання, і вона їх зірве й розтрощить, як динаміт трощить камінь», – Валер'ян Поліщук, письменник та публіцист. У 20-30-х роках він був одним із найпопулярніших поетів молодої літератури.Життя такої багатогранної особистості, як Валер’ян Поліщук, обірвалося на 41-му році. Сумнозвісного 3 листопада 1937-го його розстріляли, як і багатьох інших митців, в урочищі Сандармох.Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
«Мені пропонували орден, якщо я здамся, засуджу офіційно, в пресі, своє минуле і всіх своїх соратників, і засуджу свою літературну творчість як класово ворожу тощо й напишу велику поему про Сталіна. Я все це відкинув геть», – Іван Багряний, письменник та громадський діяч.Однією з головних тем творчості Івана Багряного було викриття системи більшовицького терору, показ жорстоких і підступних методів роботи каральних органів. Поету, письменнику та публіцисту Івану Багряному двічі вдавалося вийти з радянських таборів живим.Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
Юрій Вухналь, письменник-гуморист і сатирик. Ще один мешканець Будинку «Слово», який став жертвою сталінського терору. У віці 30 років розстріляний. Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
«Їхня українізація – це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було», – Микола Куліш, письменник та драматург. Він писав правду про те, як утискають українську мову, як гинуть українці через штучний голод. За це і поплатився життям, став однією з багаточисленних жертв сталінського терору. Як і багатьох письменників-модерністів, Куліша розстріляли в урочищі Сандармох й скинули в спільну братську могилу. Лише в 1997 році місця масових розстрілів віднайшли громадські активісти. У розстрільному списку прізвище Куліша стоїть біля його друга – режисера Леся Курбаса.Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
«Чужинець є з тих людей, що ненавидять царя руського, який є синонімом гніту... Адже це він позбавив їхній народ волі», – Олесь Досвітній, письменник та громадський діяч. Він став другою жертвою сталінського терору серед мешканців Будинку Слово. За його справу взялися після арешту сусіда – Михайла Ялового. Вони товаришували і жили двері в двері.Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
«В багні світів замаячить кров червоних днів. І зачервонить сни заснулих, стомлених. І запече серця народжених борців», – Михайло Яловий, письменник та громадський діяч. Він став першим заарештованим літератором з Будинку Слово. Розстріляли його разом із багатьма іншими українськими митцями в урочищі Сандармох у листопаді 1937 року.Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
«Я вважаю за українця не того, хто вміє добре співати "Реве та стогне" та садити гопака, і не того, в кого прізвище на "ко", – а того, хто бажає добра українському народові, хто сприяє його матеріальному й духовному розвиткові», – Остап Вишня, один із найвідоміших гумористів-літераторів України. Був незаконно ув'язнений, відбував покарання у концтаборі. Лише за рік до смерті був офіційно реабілітований «за відсутністю складу злочину».Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
«В людському житті цілком досить горя і бур, щоб їх ще треба було доповнювати в мистецтві», – Валер'ян Підмогильний, один із найяскравіших прозаїків свого часу, один із найпотужніших українських модерністів XX століття, представник неореалістичної течії. У листопаді 1937 року, коли йому було 36 років, – розстріляний в урочищі Сандармох. Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
«О Україно! Сонце волі! Від ран твоїх мене болить», – Павло Тичина, поет, публіцист, громадський діяч. Мешканця будинку «Слово», на перший погляд, начебто оминула доля багатьох репресованих побратимів. Звісно, фізично він вижив, але режим великого концтабору «СРСР» у певному сенсі репресував і його.Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
«У царстві тіней розмовлятиму українською», – Майк Йогансен, поет, літератор, поліглот. Мешканець будинку «Слово» разом з багатьма іншими був розстріляний у 1937: не дожив одного дня до 42-річчя. Тверді принципи не дозволять письменнику обмовити в катівнях НКВС інших українських митців – наприклад, він навідріз відмовлявся визнати Остапа Вишню терористом.Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
«Життя люблю так, що не хочу і не можу вірити в свою смерть», – Григорій Епік, письменник, перекладач, публіцист. Останні роки життя відбував на Соловках. Смертний вирок був виконаний 3 листопада в урочищі Сандармох. Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.
Будинок «Слово» у 30-х роках отримав прізвисько «Крематорій», а потім «ДПЗ» – «Дом предварительного заключения». Радянській владі було дуже вигідно тримати всіх українських мислителів в одному місці й у перманентному страху. Мешканці кожної квартири знали, що у будь-який момент до них можуть постукати...Подкаст виготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Люксембургу.Більше про будинок «Слово» https://t.me/slovo_house