Єванге́ліє від Матві́я (Євангеліє від Матея) — перше з чотирьох канонічних Євангелій — головних книг Нового Заповіту, у яких описано благовіщення та життя Ісуса Христа. Автором вважається Євангеліст Матвій, який писав його в Антіохії приблизно у 60—65-ті роки після Різдва Христового. Матвій, збирач податків, ставши учнем Ісуса Христа на початку Його діяльності, був очевидцем тих подій, які описував. Розповідаючи про Ісуса Христа, Матвій переконливо говорить про те, що Ісус — Месія, якого очікують євреї згідно з Писанням.
Єванге́ліє від Ма́рка — одна з чотирьох євангелій — головних книг Нового Заповіту, друга за порядком. У ній описано благовіщення та життя Ісуса Христа. Автором вважається святий Євангеліст Марко. Марко писав Євангеліє у Римі у ті ж роки, що й Матвій, і був одним із супутників апостола Павла. Пізніше він поселився в Римі і допомагав Петру як писар. Він був очевидцем усього того, про що писав апостол Петро. Марко більше описує те, що Ісус робив, аніж те, що він говорив.
Єванге́ліє від Луки́ — третє з чотирьох канонічних Євангелій Нового Заповіту. Автором вважається Святий Лука. Лука писав Євангеліє у 60-ті роки після Різдва Христового в місті Кесарії та був за професією лікарем, пізніше теж був супутником апостола Павла. Лука інколи описує такі деталі життя Ісуса, які не зустрічаються в інших Євангеліях.
Єванге́ліє від Іва́на — останнє з 4-х Євангелій Нового Заповіту, написане улюбленим учнем Ісуса Христа — Іваном Богословом. Іван писав Євангеліє найпізніше серед євангелістів — у 85–90-ті роки після Різдва Христового у місті Ефесі. Іван наводить багато фактів, про які не згадують інші євангелісти у Синоптичних Євангеліях, особливо те, що Ісус говорив своїм учням незадовго до смерті, а також ретельно описує події після смерті й воскресіння Христа. Іван підкреслює Божественну природу Ісуса Христа і глибоку любов Ісуса до людей, а також те, який світ отримають люди, які вірують у Спасителя і Господа Бога.
Ді́ї апо́столів (Дія́ння [святи́х] апо́столів; грец. Πραξεις Αποστολων; лат. Actus Apostolorum, Acta apostolorum) — назва, надана зараз п'ятій і останній з історичних книг Нового Заповіту. Автор називає її «книгою» чи «словом» (Дії 1:1). Спочатку її називали «Дії», «Євангеліє Святого Духа», і «Євангеліє Воскресіння». Заголовок книги, даний не самим Лукою, а кимось пізніше, не дуже відповідає змісту, бо книга не містить по суті ніяких відомостей про будь-якого з апостолів, окрім Петра і Павла. Іван відмічений тільки тричі; усе, що записано про Якова, сина Зеведея, це його страта Іродом. Тому по суті це є не історія «Дій апостолів», як назвали книгу пізніше, але правильніше, «Деяких дій певних апостолів».