З окупації — у покинуту хату на хуторі. Сьогодні ми їдемо до Богодухівського району, де півтора року тому оселилися рекламник Євген, артменеджерка Наталі та маленька Ріанна. Просидівши тиждень в окупованих Циркунах, вони тікали світ за очі. Не знаючи, де саме оселяться, як житимуть і на чому спатимуть. На хуторі за 100 кілометрів від дому місцеві мешканці запропонували їм покинуту хату-мазанку. Так почалося життя блогу «Естетика хутора», який має понад пів сотні тисяч підписників. А його відео про оббивку стільця з пальта, придбаного в секонді, або ліжко із двох старих дверей набирають мільйони переглядів. Рушаймо.
Серебрянські ліси — місце запеклих боїв, де тримають оборону бійці різних підрозділів: Збройних сил, Тероборони, Нацгвардії, добровольчих батальйонів, прикомандированих до бригад ЗСУ. Уже понад рік ці гектари лісу під Кремінною — мета російського війська. Захопивши Серебрянське лісництво, окупанти зможуть вийти на адмінкордон із Донеччиною. Тут летить усе — від мін найменшого калібру до фугасних і керованих авіабомб вагою в сотні кілограмів. Дерева тут — опалені й повалені, а вцілілих сосен, здається, менше, ніж знищених постійним вогнем. Наша сьогоднішня подорож до бійців мінометного розрахунку батальйону «Гроза» бригади «Буревій» Національної гвардії України (це та сама «Гвардія наступу»). Рушаймо.
Марія Малєвська й Олександр Бринза побували на Донеччині. Яка нині ситуація на Бахмутському напрямку — слухайте в записі подкасту «Станція “Держпром”».
У Харкові одне з приватних підприємств розробляє та виготовляє «павуки» для саперів і не тільки. Ідеться про спеціальні протимінні черевики.
Сапери Державної спеціальної служби транспорту розповіли й показали, як відбувається розмінування територій, забруднених вибухівкою.
Під час війни старенькі опинилися у геть скрутному становищі. Багато з них через війну втратили все. Слухайте репортаж про прихисток для літніх людей «Велика родина».
Він уцілів, коли росіяни збили їхній літак. Поранений, катапультувався та пройшов три кілометри окупованою територією до своїх. Й ось, понад два роки по тому, він уперше приїхав на місце трощі. Щоби згадати свого загиблого побратима-пілота, щоб місце трагедії стало місцем пам’яті, щоб рештки їхнього літака нарешті опинилися в музеї, а не на звалищі. У сьогоднішній «Станції “Держпром”» говоримо про культуру пам’яті. Від того, як ми вміємо вшановувати загиблих, залежить наше майбутнє. Чи досить добре ми пам’ятаємо, хто наш ворог? Чи змогли ми передати це своїм дітям? Це буде неймовірна історія про небайдужість, пам’ять і подвиг. Історія про те, як уламки українського літака понад два роки пролежали на звалищі поблизу Ізюму. Тільки завдяки небайдужим людям, які об’єдналися, рештки відправили з Ізюму до музею в Києві. Рушаймо.
В Ізюмі створюють музей окупації, щоб пам’ятати про російське вторгнення в місто й притягнути до відповідальності винних за воєнні злочини.
(Покинуті) тварини на війні — такі самі жертви, як і люди. Сьогодні розповідаємо історії покинутих тварин під час війни та як допомагають братам нашим меншим.
Американські бойові машини піхоти «Бредлі» нищать найсучасніші російські танки під Авдіївкою. Самі американці кажуть про ці БМП «легкий танк».
У прифронтовому селищі Елітне, що в передмісті Харкова, відкрився хаб «Дім уяви». Чому культура важлива — слухайте в новому випуску «Станції “Держпром”».
У Харкові з’явилася безплатна школа будівельників, адже відбудова міста потребує великої кількості робочих, а через війну багато харків’ян утратило свою роботу.
Командир артилерійського підрозділу 28 бригади Артем Холодкевич під час звільнення Херсонщини втратив ногу, але все одно повернувся на фронт.
Звільнена Кліщіївка — це дуже важлива ділянка на Бахмутському напрямку, тому окупанти не облишають спроб повернути втрачені позиції.
Він потрапив у полон у перші ж години повномасштабного російського вторгнення. І тільки в січні 2024-го повернувся до України. Майже два роки його життя минули за ґратами в кількох російських буцегарнях. Уявіть, як це — не знати достеменно масштабів великої війни, пропустити геть усе. Не здогадуватися, наскільки великі руйнування в рідному місті; не знати, чи живий літній батько; увесь час думати й хвилюватися, як там діти, дружина й онуки. Сьогоднішня наша розповідь про колишнього російського бранця Володимира Йовенка, який лише кілька днів, як повернувся додому, у Дергачі. Рушаймо.
Хто такі «Степові вовки» та як це — проживши пів життя на чужині, повернутися на батьківщину, бо треба воювати? Сьогоднішня наша подорож буде в Куп’янський район, на нульові позиції до піхотинців 36 окремого стрілецького батальйону «Степові вовки» 61 окремої механізованої бригади. У день, коли ми туди вирушили, російська армія скинула на один із населених пунктів поблизу дві авіабомби. Поверталися ми, коли вже було темно, а яскравими червоними язиками палала якась із сільгоспбудівель після влучання. Про тих, хто стримує ворога на передовій лінії фронту, про їхню мотивацію та втому від майже двох років в окопах буде цей репортаж. Рушаймо.
Як рота ударних дронів «Ахіллес» уражає ворожу техніку — слухайте в черговому епізоді подкасту «Станція “Держпром”»
У свіжому випуску програми «Станція “Держпром”» слухайте про те, як волонтери створили в Харкові прихисток для самотніх літніх людей.
В українській армії служать понад 60 тисяч жінок, 5 тисяч із них — безпосередньо на передовій. Поки в українському суспільстві дужче й дужче розгоряється скандал через сексистські заяви бійців 3 окремої штурмової бригади, ми вирушаємо на Донеччину, під Бахмут. Тут, у лавах 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади, командиркою відділення зенітно-артилерійського взводу служить 24-річна Вікторія на псевдо Руна. Ми побуваємо з нею та її побратимами на бойовому виїзді, побачимо техніку, удвічі старшу за командирку, та її 5-річного пса Шона, який щоразу проводжає Вікторію на виїзди. І побачимо, чи є сексизм там, на передовій під Бахмутом. Рушаймо.
Уцілілу цеглу — на відбудову потрощеного, деревину — на опалення, метал — здати, дрібними шматками будівельного сміття — засипати вирви від влучань. Такий він, реюз часів великої війни. В одному з передмість Харкова запрацювала програма циркулярного будівництва: зруйновані обстрілами будівлі розбирають, цеглу відчищають і сортують на цілу й биту, а потім використовують іще раз — для відбудови хат. Сьогодні наша подорож до Руської Лозової, села за п’ять кілометрів від Харкова, що його росіяни окупували в перші ж дні вторгнення. Населений пункт ЗСУ звільнили у квітні торік. То як це — шукати будматеріали на руїнах сільради? І хто може скористатися таким реюзом? Рушаймо.