(не)Безпечна Країна

Щодо російської стратегії ведення війни, то вона відома тим, що ведеться у жорстокий, максималістський спосіб - стратегію, яку вони нещодавно відточили в Сирії. Вона засипала Україну ракетами і артилерією в масштабах, небачених в Європі протягом десятиліть, вражаючи цивільні об'єкти - від багатоквартирних будинків і театрів до шкіл і лікарень, що призвело до загибелі 6919 цивільних осіб, за даними Управління ООН з прав людини в період з 2022 року по січень 2023 року.Як ситуація на лінії фронту наразі нагадує Першу світову війну та чому російська стратегія війни від самого початку не була би швидкою та карколомною?У новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" говоримо про про міжнародні відносини, стратегії війни минулого і теперішнього та про мир зі Х'ю Стронгом, професором міжнародних відносин в Університеті Сент-Ендрюс, Стівеном Гетінсом, професором-практик Школи міжнародних відносин та Севгіль Мусаєвою, головною редакторкою Української Правди.

"Ми розуміємо, що війна не завершена, і повинні тверезо та чітко оцінювати, які спроможності є у ворога, зокрема десантні. Знищено великий десантний корабель "Саратов", поруч були пошкоджені "Цезарь Куніков" та "Новочеркаськ". І тепер ми знаємо, що Сили оборони доробили свою справу і тепер ці кораблі не пошкоджені, а також на дні після наступних ударів. Далі десантні кораблі "Мінськ", "Оленегорський Горняк". Потім удари по пункту базування Севастополь, по тих кораблях, які знаходилися в ремонті, – великий десантний корабель "Азов" та інші. За нашими оцінками, більш як 50% великих десантних кораблів знищені або виведені з ладу так, що протягом тривалого терміну вони використовуватися не будуть. А це означає, що і можливості з висадки десанту зменшені більш ніж наполовину”, – наголошує гість нового епізоду подкасту "(не)Безпечна країна".Він зазначає, що морська піхота ворога, яка задіюється в сухопутних операціях з лютого 2022 вже майже тричі "оновила" свій склад і втратила потенціал до морських операцій: "якби я побачив такого морського піхотинця років 30 назад, я би розчарувався повністю в морській піхоті, тому (Росія - ред.) не має можливості висаджувати десант, оскільки немає спеціально підготовлених підрозділів для захоплення плацдарму під час висадки на узбережжі. Морська піхота у Російської Федерації знищена, вона зараз є лише на папері".Наскільки сьогодні вдалося Україні мінімізувати бойові спроможності ворога на морі?В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорила зі Степаном Якимʼяком, капітаном 1 рангу у відставці, військовим експертом Центру оборонних стратегій. Розмова про те, якою наразі є ситуація в Чорному морі, як Сили оборони знесилюють ворожий флот, як випадіння Криму з системи оборони РФ може вплинути на хід війни, наскільки Росія спроможна наразі виконувати завдання на морі, якими є спроможності України, що потрібно робити, аби їх надалі підвищувати та якою повинна бути майбутня конфігурація військово-морських сил України.

"Довоєнна українська економіка становила лише 11% від економіки Росії. Це означає, що ми за різними даними, і у мене є підтвердження з різних джерел, наприклад, з Міжнародної організації праці, зараз від Світового банку є підтвердження, що українська економіка є вдвічі або й втричі менш продуктивна, ніж російська. Мені одразу кажуть, що це нафта і газ. Я кажу, що це дурниці. Там є нафта і газ, це без сумніву, але видобуток нафти і газу – це одні з найменш продуктивних видів людської діяльності. Тому що виробництво бензину чи інших продуктів нафтопереробки є набагато вигіднішим, набагато продуктивнішим. Росіяни зазвичай цим не займаються, особливо на експорт, вони просто видобувають та продають сиру нафту і газ", – зазначив гість нового епізоду подкасту "(не)Безпечна країна"."Суть у тому, що українській економіці потрібно ставати набагато продуктивнішою. Як мінімум починати про це кляту розмову, тому що ми навіть дискусії про це не ведемо".Що сьогодні потрібно українській економіці, аби підвищити її продуктивність та якими можуть бути основні кроки щодо лібералізації економіки під час війни?В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Павлом Шереметою, професором з практики Київської школи економіки, колишнім міністром економічного розвитку і торгівлі України (2014). Розмова про стан української економіки, сценарії на наступний рік та перспективи її відновлення і подальшого зростання, про допомогу з боку міжнародних партнерів, про умови лібералізації економіки під час війни, про стан європейської економіки та про економічну ситуацію в РФ.

“In Moldova, we've seen one of the largest operations conducted by FSB and criminal structure with support FSB, GRU, and others. They try to bribe votes, trying to buy more than 150,000 voters against the referendum two weeks ago and now against Maia Sandu, especially for the second round. Maia Sandu's victory in the presidential elections does not mark a complete defeat of Russia's attempts to destabilize the country. Because the next year's election will offer Russia a new opportunity to undermine Moldova's pro-European trajectory. And establish a parliamentary majority capable of obstructing the reform process initiated by President Maia Sandu and the pro-European government”, says the guest of the new episode of the (un)Safe Country podcast.“In my opinion, Russia may attempt to replicate the situation seen in Georgia because you mentioned, Alina, also what's happening in Georgia. Where the pro-Western president, Salome Zurabishvili, has been politically isolated while the government and its parliamentary majority pass controversial legislation on human rights and practically slow down reforms and engage in conflict with the EU and the US. Practically without resorting to military intervention, Russia has effectively stalled Georgia's progress towards EU integration. And achieved a significant strategic victory in this confrontation with the Western democratic world. Coming back to Moldova for the ruling Party of Action and Solidarity, Maia Sandu's party. The main challenge will not only to secure a victory in parliamentary elections but more critically to form a parliamentary majority. And to avoid being isolated by the rest of other parties”. In a new episode of the (un)Safe Country podcast, its permanent host, Alina Frolova, talks to George Scutaru, founder and executive director of the leading Romanian think tank New Strategy Center and former national security adviser to the Romanian president.The conversation is about the referendum and presidential elections in Moldova that have already taken place and the parliamentary elections to be held next year, possible scenarios of Russian influence in the region, the United States and Trump's potential policy as president, the upcoming elections in Romania, and the position on supporting Ukraine.

 "У Молдові ми стали свідками однієї з найбільших операцій, проведених ФСБ та кримінальними структурами, яких підтримували російські спецслужби. Вони намагались підкупити понад 150 000 виборців на референдумі два тижні тому, а потім спробували повторити це проти Майї Санду у другому турі виборів. Однак перемога Майї Санду на президентських виборах не означає повного провалу спроб Росії дестабілізувати країну. Бо парламентські вибори наступного року дадуть Росії нову можливість підірвати проєвропейський курс Молдови, створивши в парламенті більшість, здатну сформувати умови для дестабілізації", – про це каже гість нового епізоду подкасту "(не)Безпечна країна".“На мою думку, Росія може спробувати повторити ситуацію, яка склалася в Грузії. Там прозахідний президент Саломе Зурабішвілі перебуває в політичній ізоляції, в той час як уряд і парламентська більшість ухвалюють суперечливі закони щодо прав людини, фактично гальмують реформи і вступають у конфлікт з ЄС і США. Росія, не вдаючись до військового втручання, фактично зупинила прогрес Грузії на шляху до інтеграції в ЄС і здобула значну стратегічну перемогу в цьому протистоянні із західним демократичним світом. Повертаючись до Молдови, для правлячої партії "Дія та солідарність", партії Майї Санду, головним викликом буде не тільки забезпечити перемогу на майбутніх виборах, але й сформувати парламентську більшість. Для цього потрібно уникнути ізоляції з боку інших партій”.Чи вдасться "склеїти" розколоте після виборів суспільство та які підходи може застосовувати Росія в Молдові, щоб створити розрив у відносинах між Кишиневом і Брюсселем?В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Джорджем Скутару, засновником і виконавчим директором аналітичного центру New Strategy Center, колишнім радником президента Румунії з питань національної безпеки.Розмова про референдум та президентські вибори в Молдові, які вже пройшли та парламентські вибори, які відбудуться в наступному році, про можливі сценарії впливу Росії в регіоні, про США та імовірну політику Трампа на посаді президента, а також про майбутні вибори в Румунії та позицію щодо підтримки України.

“The view from the United States is that this is not a prelude to World War III. The view from the United States is that Ukraine is defending itself from an invasion, an unprovoked aggression attack from Russia. And for nine hundred and sixty one days, Ukraine has held off the Russians. We are very pleased that we've been able to support Ukraine and assist Ukraine in holding off the Russians for nine hundred and sixty one days. Because we see this not as World War III. We see this as Ukraine defending, sadly on Ukrainian soil, the rest of Europe from this aggression from the Russians. The Russians have attacked Ukraine. They have not yet attacked NATO or any NATO ally. This is a war of Russia against Ukraine, and we are supporting Ukraine in its fight. And President Biden has made it clear in the past month that our goal is for Ukraine to win. And that's important to us, it is obviously important to Ukraine, and it is important for the rest of Europe. So this is why we are supporting Ukraine. It's not a broader world war. It is a defence of Ukraine of a nation's sovereignty and independence. And that's what we want to maintain.”What is the situation in Ukraine from the point of view of the United States and American policy, and is the world currently on the brink of World War III?In a new episode of the "(un)Safe Country" podcast, its host Alina Frolova talked to William Taylor, former US Ambassador to Ukraine and Vice President of the Center for Europe and Russia at the United States Institute of Peace. The conversation was about the US position on the war in Ukraine unleashed by Russia, the upcoming US elections and the candidates' strategies for the war in Ukraine, the possibility of inviting Ukraine to NATO, ways to establish peace, America's perception of Russia and lessons learned from mistakes, and the US support for Ukraine.

"Позиція Сполучених Штатів наступна: те, що відбувається, не є прелюдією до Третьої світової війни. США вважають, що Україна захищає себе від вторгнення, неспровокованого агресивного нападу з боку Росії. І вже дев'ятсот шістдесят один день Україна стримує російські війська. Ми дуже раді, що змогли підтримати Україну і допомогти їй стримувати росіян протягом цього часу. Але США не розглядає це як Третю світову війну. Ми бачимо, що Україна захищає решту Європи від агресії з боку росіян. На жаль, це відбувається на українській землі. Але росіяни напали саме на Україну, вони ще не атакували НАТО чи когось з союзників Альянсу. Це війна Росії проти України, і ми підтримуємо Україну в її боротьбі. Президент Байден за останній місяць чітко дав зрозуміти, що нашою метою є перемога України. Це важливо для нас, це очевидно важливо для України і для решти Європи. Ось чому ми підтримуємо Україну. Це не глобальна світова війна, а захист України, захист її суверенітету та незалежності і це саме те, що ми хочемо підтримувати". Якою є ситуація в Україні з точки зору США та американської політики, та чи стоїть наразі світ на порозі Третьої світової війни?В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорила з Вільямом Тейлором, колишнім послом США в Україні, віцепрезидентом Центру Європи та Росії Інституту миру США. Розмова про позицію США щодо війни в Україні, яку розвʼязала РФ, про майбутні вибори в США та стратегії кандидатів щодо війни в Україні, про можливість запрошення України до НАТО, про шляхи встановлення миру, про сприйняття Росії Америкою та висновки з помилок, а також про підтримку України з боку США.

"Потрібно, щоб ми завершили дію угоди 31 грудня 2024 року, і на цьому повинен бути покладений край транзиту російського газу через Україну. Починаючи з серпня в Європейській комісії робилися аналізи щодо того, як відобразиться на європейських споживачах сценарій припинення постачання газу з Росії транзитом через Україну. То навіть Австрія, яка на 90% на російському газі, офіційно опублікувала висновок, що такий крок не спричинить якихось суттєвих перешкод. Так, зростання ціни буде, але воно не буде таким, як це було, наприклад, у 2022 році. Та ж Словаччина, що пережила газові кризи 2006-го та 2009-го років, зробила висновки і тепер має значні підземні сховища газу. На той обсяг споживання, який у них є, на пів року їм вистачить, якщо собі уявити, що транзит буде припинено. Але про це якраз не говориться. Тому Європейський Союз, в принципі, має позитивні висновки. Не випадково, коли Урсула фон дер Ляєн була в Києві 20 вересня, вона абсолютно чітко сказала і натякнула відверто нашим урядовцям, що не потрібно продовжувати угоду з Росією."Як Росія намагається повернутися на європейський ринок нафти й газу та що криється за потенційною угодою щодо транзиту азербайджанського газу через Україну до Європи?В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Михайлом Гончаром, експертом з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президентом Центру глобалістики "Стратегія XXI". Розмова про стан енергетики Росії та схеми постачання російської нафти та газу за кордон, про газотранспортну систему України, про ідею транзиту так званого азербайджанського газу та низку підводних каменів у цьому питанні, про підрив "Північних потоків" та те, як Росія використовує його в інформаційній війні на Заході.

"На Сумщині, Чернігівщині, Харківщині в деокупованих громадах вважають притягнення до відповідальності колаборантів питанням їхнього виживання, бо Росія дуже близько кожного дня. Якщо держава не реагує на ці виклики в громадах, не чує запит суспільства, не комунікує, не пояснює, чому кримінальне провадження не відкривається, або не пояснює, чому така реакція, що людину не взято під варту, наприклад, то це все потягне за собою самосуди, які були після Другої світової. Ми цю практику можемо вивчити і зробити висновки", – каже гостя нового епізоду подкасту “(не)Безпечна країна” Альона Луньова.Які норми в питанні відповідальності за колабораційну діяльність наразі не враховані в законодавстві та яким чином його варто збалансувати, враховуючи як аспекти виживання в окупації, так і запит населення на справедливість?В новому епізоді подкасту “(не)Безпечна країна” його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Альоною Луньовою, директоркою з адвокації Центру прав людини ZMINA, співголовою Консультативної ради при Уповноваженому ВР з прав людини. Розмова про колабораціонізм, аспекти, які варто враховувати в питанні покарання за співпрацю з окупантами, про покарання в кримінальному та в люстраційному порядку, про розуміння громадянами колабораціонізму та необхідність пояснення з боку держави, та про те, як врегулювання законодавство та практики його застосування в питанні покарання за колабораціонізм може наближати Україну до справедливості та забезпечити реінтеграцію територій, що довгий час зазнавали впливу ворога.

"У нас зараз майже 35 тисяч квадратних кілометрів повернуто до продуктивного використання. Це надзвичайно великі цифри. 35 тисяч квадратних кілометрів – це розміри деяких країн у світі", – розповідає гість нового епізоду подкасту "(не) Безпечна країна" Ігор Безкаравайний.За півтора року цифри щодо розмінованих територій зросли вдвічі."Це дуже високий темп, який буде знижуватися, а потім знову буде збільшуватися. І тут багато залежить від того, що таке ці 35 тисяч квадратних кілометрів. Переважна більшість з цих територій, майже 30 тисяч квадратних кілометрів, повернуто в експлуатацію без розмінування. Тобто там проведено обстеження територій, зроблено висновок, що там не було загрози: не було мінування, не було прильотів – ці території повернулися”.Якими на сьогодні є темпи розмінування та які підходи та новації в цьому процесі використовуються?В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з заступником міністра економіки України Ігорем Безкаравайним. Розмова про розмінування України: технології, інструментарій, нові підходи, темпи, втрати, міжнародне залучення й участь громадськості, компенсації та стратегії.

"Ситуація з Курськом радикально вплинула на перебіг подій на всьому фронті. І це дуже вдале рішення як Генерального штабу, так і чудова робота виконавців штабу оперативно-тактичного угрупування Сіверськ", – говорить гість нового епізоду подкасту "(не)Безпечна країна" Віктор Кевлюк."Зараз противник перебуває в стані стратегічної невизначеності. З одного боку ворог, за інерцією, змушений воювати на Донеччині, але не може передбачити нашого наступного кроку. Вже точаться розмови, що наступний удар буде в Крим. Не факт, що нічого не станеться на Куп’янському напрямку. Щось може статися в напрямку Волноваха-Маріуполь, щось може статися на напрямку Мелітополь-Бердянськ. Противник розгублений, він не знає, де зосередити свої резерви. Тому Курська операція дуже, на мою думку, вдало і вчасно проведена, створивши ось таку невизначеність для ворога".Якими є цілі Курської операції, чи є загроза від Білорусі, як змінилася динаміка лінії фронту за останній період, якою зараз є війна та які тенденції спостерігаються?В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з полковником запасу Віктором Кевлюком, експертом Центру оборонних стратегій. Розмова про ситуацію на білоруському кордоні, Курську операцію, про те чи відбувається зміна в доктринах та концепціях, які використовують західні партнери України, а також про подальший перебіг подій та можливості України щодо стабілізації ситуації в повітряному просторі.

"Глобальний саміт миру, перше і найголовніше, – він не принесе миру. Це зрозуміло, бо резолюціями та самітами війну не можна зупинити, тим паче війну геноцидальну. Але Україна показує добру волю, готовність до діалогу і, найголовніше, – що наша формула миру не має нічого зайвого, крім того, що є в статуті ООН, заключному акті ОБСЄ, інших міжнародних угодах, конвенціях, стороною яких є і Російська Федерація, і Китай, і всі ті інші, які не захотіли бути присутніми на Саміті. Тому нам головне показувати, що є фактично безальтернативність української формули. Росія, що б вона не придумала, а буквально днями Путін виступав: було багато маячні, але він знов таки згадав Стамбульські домовленості. Що таке Стамбульські домовленості – це є порушенням міжнародного права, оскільки Україна має відмовитися від частини своїх територій, які визнані всім світом, крім п’яти друзів Путіна, і далі йти на поступки, які фактично ведуть до демонтажу української держави. Вписати це в Міжнародне право абсолютно неможливо. Тому російської формули миру в принципі бути не може, бо вона є агресором, вона порушила все, що завгодно. І немає фактично інших формул миру”. Чого чекати Україні від Глобального саміту миру?В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Олександром Харою, дипломатом, експертом Центру оборонних стратегій. Розмова про Глобальний саміт миру, який відбудеться вже 15 червня, українську формулу миру, про роль Китаю та Туреччини в цьому процесі, про перспективи вступу до НАТО, ефективність безпекових угод для України, озброєння та формування подальших стратегій для України

"Війна – це ж завжди дві команди, дві армії. Жодного проблиску в тому, що росіяни якось планують демобілізувати досвідчених військових, які на фронті вже два роки, немає. Росіяни будуть тримати їх, поки вони живі, паралельно насичуючи підрозділи новими контрактниками, можливо, когось зі строковиків вони переводять на контракт, і закидають їх в середовище, де є люди, яким можна передати досвід. Так, в них абсолютна байдужість до людського життя, але ми розуміємо, що з того боку воює також досвідчена, потужна, добре озброєна і дуже багата армія. Тому ми не можемо не відстежувати, що робить ворог й не можемо не розуміти, що не можна орієнтуватися тільки на себе і свої бажання".Чи покращить ситуацію з мобілізацією встановлення термінів демобілізації та якої політики щодо цього питання дотримується Росія?В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Максимом Колесниковим, ветераном ЗСУ, який пройшов 11 місяців російського полону, а нині працює директором з маркетингу в Укрпошті. Розмова про мобілізацію та демобілізацію, досвід перебування та повернення з полону, про реабілітацію військових, а також про зміни які необхідно впровадити.

"Що стосується протестів і кількості людей, яку ми бачимо, мушу сказати, що це безпрецедентний випадок для Грузії. Близько 300 000 людей вийшли на вулиці – це вперше в історії. Ми ніколи не бачили в Грузії такої кількості людей, готових відкрито сказати "ні" Росії, і йдеться саме про це. Річ у тім, що проблема не лише в російському законодавстві, і ми всі розуміємо, що це лише компонент великої стратегії, ширшої картини, яку ми спостерігаємо, особливо після 2012 року. Я думаю, що ми повинні розглядати ці конкретні події в загальній картині, і так званий російський закон про іноземних агентів є одним з аспектів більшої проблеми, з якою Грузія стикається історично від моменту здобуття незалежності. На ментальному рівні для нас це означає, що ми боролися з нашим північним сусідом протягом багатьох поколінь, тому це не є чимось новим для всіх нас. Ми точно знаємо, з ким ми боремося. Тому я думаю, що серед громадян є усвідомлення того, що Грузія перебуває у свого роду екзистенційній кризі. Однак, я переконаний, що державна пропаганда все ще працює дуже добре, і на цьому фронті потрібно багато чого зробити, щоб протистояти тим наративам, які надходять з державних пропагандистських каналів”, – говорить герой нового епізоду подкасту "(не)Безпечна країна".Якими є настрої всередині активної частини громадян Грузії та в якому становищі наразі перебуває влада країни?В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Гіві Чануквадзе, експертом з міжнародного розвитку, доцентом Державного університету Іллі в Тбілісі. Розмова про останні події в Грузії, високу громадянську активність, ставлення грузинів до росіян, маніпуляції на темі війни з Росією, вплив Грузинської православної церкви та можливі сценарії розвитку подій у Грузії.

“In terms of the protests and the amount of people that we see, I should say that for Georgia to have around 300,000 people coming out in the streets – it's unprecedented. We've never seen in Georgia these amounts of people being ready to openly say no to Russia and this is about that. The idea is that it's not only about Russian law and we all understand that this is just a component of a bigger strategy of a larger picture that we've been seeing especially after 2012.I think we should see these particular developments in the big picture. The Russian law, so-called law about foreign agents – it's one aspect of a bigger problem that Georgia has been facing historically and since its independence. We know that, we've been fighting our northern neighbour for generations so this is nothing new for any of us. We know exactly with whom we are fighting. The realisation that Georgia is in its existential phase is clear. However, the government propaganda is still working very well and many things should be done on that front in order to counter those narratives that are coming from government propaganda channels” – says the guest of the new episode of the “(un)Safe Country” podcast.What is the attitude of the active part of Georgian citizens and what is the current situation of the country's authorities?In the new episode of the (Un)Safe Country podcast, its permanent host Alina Frolova talks to Givi Chanukvadze, an international development expert and associate professor at Ilia State University in Tbilisi. The conversation covers the latest developments in Georgia, high civic activity, Georgian attitudes towards Russians, manipulations on the topic of the war with Russia, the influence of the Georgian Orthodox Church, and possible scenarios for the future of Georgia.

"Ми бачимо і розуміємо, що Міжнародне гуманітарне право повинно змінюватись, і пропаганда, в тому числі, повинна стояти наряду з іншими воєнними злочинами і злочинами проти людяності. Тому що ми самі є свідками того, який вплив російська пропаганда має як на своє населення, яке з чистою совістю йде воювати в Україну, так і на частину українського населення, яке до цього часу є навідниками ракетних ударів, які підтримують ідеї "руского міра", московської церкви тощо. Ми бачимо, що вплив їхній тотальний, російській федерації в плані пропаганди рівних у світі немає".Чи можуть підпасти російські пропагандисти під звинувачення за заклики до геноциду та наскільки перспективними є такі справи?В новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Ігорем Поночовним, керівником прокуратури автономної республіки Крим та міста Севастополя. Розмова про злочини росіян у Криму, діяльність прокуратури АР Крим та міста Севастополя, вироки у кримських справах, співпрацю з МКС, ситуацію з залученням Інтерполу, про Римський статут та міфи, що його супроводжують, а також про підготовку прокуратури до повернення на півострів.

«Я не думаю, що країни НАТО хочуть, щоб їх вважали стороною конфлікту. І я не певен, що це може бути корисним. Важливо, щоб вони створювали умови для того, щоб Україна була успішною, і надавали необхідну підтримку. Це процес, який займає багато часу. Зі своєї точки зору, я бачу прогрес в цій сфері, але станом на зараз Україна перебуває в критичній ситуації, яка потребує додаткової підтримки. І знову ж таки, процес прийняття рішень не встигає за тим, що потрібно для підтримки успішної української кампанії».Чи готовий Альянс змінити сприйняття непричетності до конфлікту, зважаючи, зокрема, на те, що націлені на Україну російські ракети входять в повітряний простір НАТО?В новому епізоді подкасту "(не) Безпечна країна" його ведуча Аліна Фролова говорить з Деннісом Гілленспорре, доцентом кафедри політики та стратегії безпеки Шведського університету оборони, генерал-лейтенантом у відставці, який був командувачем силами Багатопрофільної комплексної стабілізаційної місії ООН в Малі (2018-2021 рр.). Розмова про перспективи перемоги України над ворогом, про озброєння і тактику війни, про США та Швецію, про НАТО, Чорноморський регіон, а також про перспективи розміщення іноземних військ в Україні.

"I don't think NATO countries want to be seen as a part of the conflict. And that's not helpful either. The important part is for them to be committed to setting conditions for Ukraine to be successful and provide the support needed. This is a process that takes a lot of time. From where I stand, I see also in this area of progress, but, I mean Ukraine is in an urgent situation now for additional support. Again, the process of decision-making is not keeping up with what is needed in support of a successful Ukrainian campaign". Is the Alliance ready to change its perception of non-involvement in the conflict, considering that Russian missiles targeting Ukraine are periodically entering NATO airspace?In the new episode of the podcast "(un)Safe Country", its host Alina Frolova talks to Lieutenant General (ret.) Dr Dennis Gyllensporre, Associate Professor in Security Policy and Strategy at the Swedish Defence University, Force Commander of the UN Multidimensional Integrated Stabilisation Mission in Mali (MINUSMA) from 2018 to 2021. The conversation is about the prospects of Ukraine's victory, weapons and tactics of war, the United States and Sweden, NATO and its role in the Black Sea region, and the prospects for the deployment of foreign troops in Ukraine.

"У декларації країн альянсу було сказано, що якщо коли-небудь росія атакує одну з країн-членів НАТО, то НАТО відреагує. Але, якщо вони зроблять це навмисно, а ми знаємо, що росія завжди танцює на червоних лініях, тож це дуже небезпечна гра для всіх. Я думаю, що ми повинні пам'ятати, що росія щоразу випробовує межі дозволеного, як вона робила це з Грузією, вона робила це з Кримом, вона робила це у війні на Донбасі, використовуючи своїх проксі. Знову ж таки, росія використала маріонеток, відкрито розпочинаючи вторгнення в Україну. І кожного разу у випадку, про який я згадувала, як у випадку з Грузією, як у випадку з Кримом, вони спостерігали за реакцією західних країн. І після цього вони переоцінюють можливі реакції, та визначають що є червоними лініями, а що ні. Вони поповнюють запаси, і вони натискають трохи сильніше. І кожного разу це те, що вони роблять. Саме тому ми повинні бути дуже обережними. Саме тому було сказано, що росія є загрозою для глобальної безпеки, і що західні країни повинні визнати це і мати це на увазі".Якого рівня має досягти загроза з боку рф, щоб країни НАТО почали реагувати військовим шляхом?В новому епізоді подкасту "(не)Безпечна країна" його незмінна ведуча Аліна Фролова говорить з Крістін Дюгуен-Клеман (Christine Dugoin-Clément), геополітичною аналітикинею, дослідницею, яка спеціалізується на стратегіях впливу, кібернетиці та штучному інтелекті. Розмова про відмінність війни, яку розв’язала росія проти України, від воєн, які відбувалися раніше, про спосіб мислення у цій війні, про операції впливу з боку рф, про позицію та настрої Франції щодо війни в Україні, а також про те, що потрібно робити, аби поліпшити політику захисту демократії та що інші країни можуть зробити для захисту демократії в когнітивній площині.

"The declaration of the alliance states was if ever Russia is pushing into one NATO member country, NATO will react. But if they are voluntarily pushing and we know that Russia is always dancing on the red lines. And it's a very dangerous game for everybody. I think that we had to keep in memory that each time Russia tests the limits, they did it with Georgia, they did it with Crimea, they did it in the Donbas war, using proxies and sock puppets, openly starting an invasion in Ukraine. And each time for the case that I mentioned, like Georgia, like Crimea, they observed the reaction of the Western countries. After this observation, they re-evaluate the capacity of reaction, what are the red lines and what are not. They replenish and they push a little more. And each time it is what they are doing. And this is why we are to be very careful. And this is why it has been said that Russia is a threat to the global security and that Western countries had to admit it and to keep that in mind".What level of threat from the Russian Federation must be reached for NATO countries to start responding militarily?In the new episode of the (un)Safe Country podcast, its permanent host Alina Frolova talks to Christine Dugoin-Clément, geopolitical analyst, and associate researcher specialising in strategies of influence, cyber and AI. The conversation is about the difference between the war waged by Russia against Ukraine and the wars that took place before, the way of thinking in this war, the influence operations by Russia, France's position and attitudes towards the war in Ukraine, what needs to be done to improve the policy of defending democracy and what other countries can do to defend democracy in the cognitive plane.