Прифронтові міста

Поліцейський, який патрулює небо біля обстріляного будинку, рятувальники, які тут більше не живуть, а заїжджають броньованою машиною на чергування — усі вони кажуть те саме, що й боєць «Азову» з позивним Ахмет: «Дружківку жде щось схоже до Костянтинівки». Справді — динаміка погіршення в Дружківці зрима. І дехто з рятувальників чи поліцейських спочатку служили у Волновасі чи Маріуполі, потім переходили в частини Покровська чи Бахмута, далі в Часів Яр і Костянтинівку, зараз — сюди. Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.#прифронтовіміста

Щойно вибравшись із Костянтинівки в інше, теж прифронтове місто Донеччини, письменник, репортажист Мирослав Лаюк та фотограф В’ячеслав Ратинський зробили репортаж про те, що там відбувається: як живуть і що розповідають цивільні, як щодня змінюється вигляд вулиць і чому ті, хто там іще є, не поспішають покидати своє місто. Працювали, постійно ховаючись від дронів.Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.#прифронтовіміста

З одного боку Словʼянська — озера, з іншого — гора. Місто не вписується в типові ландшафтні очікування від Донеччини, однак починає вписуватися в логіку останніх місяців: тут уже повсюди літають усеможливі ворожі безпілотники.Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.

На Краматорськ найкраще дивитися з пагорба, де стояли помітні здалеку три гігантські вітряки — генератори елетроенергії. Звідти — ніби й типова індустріальна панорама. Але варто проїхатися алеями, пройтися парками міста — і потрапляєш на класицистичну центральну площу, де будинки з колонами, стрімкий проспект і нескінченні клумби. На палаці культури в центрі Краматорська написано «Самокати або смерть», однак жодного підлітка поряд не видно.Письменник Мирослав Лаюк і фотограф В’ячеслав Ратинський відвідали Краматорськ і поспілкувалися з різними його мешканцями.Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.

Прифронтове місто, де ворог стоїть на іншому березі річки, куди долітають не лише шахеди й ракети, а й удари артилерії та FPV-дрони, що полюють на цивільних. Тисячі дітей продовжують жити і зростати у прифронтовому Херсоні, хоча умови, в яких опинилося місто, можна вважати неспівставними для цього. Письменник Мирослав Лаюк і фотограф В’ячеслав Ратинський відвідали Херсон і поспілкувалися з різними його мешканцями, зокрема малими.Текстовий формат репортажу читайте на нашому сайті.