СИРЕНА

Люди виїхали з прикордоння Чернігівщини ще до того, як місцева влада оголосила обов’язкову евакуацію – зрозуміли, що вони та їхнє майно стають мішенями російських дронових атак, а стрімке збільшення їх уже не дозволяє їм жити вдома. Розмовляємо з тими, хто тікали з села Шишківка, що за 7 км від північного кордону з РФ. Слухаємо звуки дронів, як їх розрізняти, говоримо про адаптацію до небезпеки, про життя у Шишківці до та під час вторгнення і про те, як на п’ятий його рік довелося покидати дім й облаштовуватися в нових місцях: комусь досить-таки недалечко, а комусь подалі від кордону. Матеріал Оксани Рекун Режисерка Анна Кравець Фото: Оксана Рекун Редакторка Тетяна Козак

Влітку 2026 року на мостах і на кінцевих зупинках у Космічному та Шевченківському районах Запоріжжя почали натягувати антидронові сітки, бо прифронтове місто потерпає від атак численних FPV-дронів. Росіяни також посилили обстріли КАБами і балістичними ракетами (віднедавна і північнокорейськими), а також різними модифікаціями безпілотників. Місцеві кажуть, що до бомбардувань за розкладом звикають швидко, а до укриттів не ходять, бо інакше не встигатимуть жити своє життя і працювати на роботах. Вибухи бачать часто, а чують постійно. Деякі хотіли б виїхати, але більшість вибирає бути вдома. Сіток у місті з'являється дедалі більше. Матеріал Юліани Топольник Режисерка Анна Кравець Фото Юліани Топольник Редакторка Тетяна Козак

У другій частині розмови Іскра розповідає про виклики російського полону для людської свідомості та про своє звільнення. Колишній військовополонений пригадує особливості тюремної пропаганди та роботи пам’яті в інформаційному вакуумі, розповідає про відчуття часу без календаря та утворення побутових забобонів. Розказує і про тюремні перевірки на дотримання прав військовополонених, після яких дещо зменшувалася жорстокість умов та поводження з бранцями. Також морпіх розповідає про те, чи змінилися після досвіду полону його позиції стосовно свободи та демократії, за які він пішов на війну. Згадуючи момент в’їзду в Україну після чотирьох років у неволі, Іскра дякує людям, які зустрічають звільнених з полону на трасі (голосам цього руху присвячений епізод «Я перша прийшла – я остання піду»). Матеріал та режисура Анни Кравець Редакторка Тетяна Козак Фото: «Ґрати»

Колишній військовополонений Владислав Журавльов з позивним Іскра — захисник Маріуполя з 501 окремого батальйону морської піхоти. На його звільнення чекали 4 роки й 1 місяць. В першій частині його розповіді про російський полон Іскра пригадує, як вирішив іти до лав ЗСУ 2017 року, як його підрозділ під Маріуполем зустрів розширення фронту в 2022 році та про свої спостереження за українською армією в той період. Він розказує про виведення підрозділу в полон обманом нібито через «зелений коридор» та про маршрут свого полону з Сартани й до Мордовії через різні СІЗО та колонії, про умови утримання військовополонених на окупованих територіях України та в російських установах. Матеріал та режисура Анни Кравець Редакторка Тетяна Козак Фото: «Ґрати»

На площі Франка у Києві з самого ранку 16 липня зібрались кілька тисяч людей, аби висловити незгоду з несвоєчасною відставкою міністра оборони Михайла Федорова. Анонсована буквально пізно ввечері напередодні, акція відбулася в багатьох українських містах. Вона була покликана привернути увагу Верховної Ради перед виходом на канікули, адже у цей день вона мала проголосувати за нових міністрів після раптової відставки уряду Юлії Свириденко. Багато хто асоціює такий хід президента із перевагою позиції головкома ЗСУ Олександра Сирського, якому закидають ретроградний підхід до управління армією. Матеріал та режисура Анни Кравець Редакторка Тетяна Козак Фото Анни Кравець