У третьому епізоді ми говоримо про українську літературу 2000-х. Ірена Карпа розповідає про свій письменницький дебют, журнал «Четвер» та вплив російського ринку.

Обговорюємо, як змінюється письмо з часом, чи варто правити старі книжки, як працюють передмови й дисклеймери до перевидань і чому в нульових було так багато мізогінії у попкультурі. Говоримо про свободу бути собою та шлях авторки.

Ще в епізоді: 

– Як змінювалося уявлення про письменницю в нульові та зараз;

– Чому Ірена Карпа відмовлялася писати й говорити російською;

– Соцмережі до соцмереж: як «Молоко» й «Екстрим» створювали спільноту;

– Що брати з собою з нульових, а що залишати позаду.

Які книжки згадуємо: 

Ірена Карпа «П’ятдесят хвилин трави», «Bitches Get Everything»

Софія Андрухович «Жінки їхніх чоловіків», «Сьомга»

Наталка Сняданко «Фрау Мюллер не налаштована платити більше»

Таня Малярчук «Забуття»

Оксана Забужко «Музей покинутих секретів»

Каріна Саварина «За маму, за тата»

Також говоримо про Світлану Поваляєву, Ірен Роздобудько, Люко Дашвар, Лію Шеву і не тільки. Голосуйте за подкаст «Коли ми говоримо про книжки» у категорії «Подкаст про читання й літературу» на премії Слушно: ⁠megogo.net/ua/megogo_audio_awards⁠