Документальне кіно може існувати з героєм чи без нього, адже у центрі уваги все: від забутих речей під час війни до нинішньої екосистеми Чорнобильського району. Саме з такими ідеями зняли свої стрічки Марта Смеречинська («Алоє, фікус, авокадо і 6 драцен») та Олексій Радинський («Чорнобиль 22»). Останній, до речі, переміг на міжнародному кінофестивалі короткометражного кіно в Оберхаузені та отримав спеціальну відзнаку на Docudays UA у 2023 році.

Коли ми говоримо про росіян на міжнародних кіноподіях, Олексій зазначає: «Кінофестивалі — це маргінальна частина нашого життя. У всіх нас, не лише у кінематографістів. Це не найважливіше, що відбувається у світі. Я не хочу підважувати право нас усіх висловлювати емоційне або інтелектуальне ставлення до всього російського. Всі мають право це ненавидіти. Але для того, щоб в нас дійсно відбувалася деколонізація, нам потрібно не лише пройти цю ненависть до всього російського, але й трошки перестати говорити виключно про це».

У подкасті DTF Magazine «Баланс білого» Марта та Олексій розповідають, чому вибрали неочевидні теми для своїх фільмів, як письменниця Катерина Бабкіна з’явилася у стрічці Смеречинської, чи впливає освіта на створення кіно та з чим сьогодні асоціюють Чорнобиль.

Інші подкасти DTF Magazine: ⁠donttakefake.com/podkasty-dtf-magazine/