DiscoverФеномени української культури
Феномени української культури
Claim Ownership

Феномени української культури

Author: DTF Magazine

Subscribed: 255Played: 810
Share

Description

Подкаст-проєкт DTF Magazine про феномени української культури: від традиційного одягу та поетичного кіно до клубної сцени та ігрової індустрії. А ще про український танець, академічну музику, поп-музику і літературу 1990-х, комедію, казку та документальне кіно, про український глянець та стендап.

Це наша спроба систематизувати культурні явища, про які говорять навколо, зрозуміти контекст, а також зняти нашарування непотрібного пафосу, спекуляцій та міфів.

28 Episodes
Reverse
У новому епізоді, записаному в межах МОТ, ми говоримо про його новий етап — аудіосвітловий артпроєкт «Примарна поезія [Київ]» іспанського митця Пабло Вальбуени. 10–12 листопада він реалізував його в Києві спільно з командою don’t Take Fake. Подію презентує одна з найбільших європейських криптобірж з українським корінням — WhiteBIT.Три знакові пам’ятники перетворили на інсталяції, в яких пульсації світла синхронізували з голосами 11 важливих українських поетів та поеток, які зачитали 40 власних віршів. Більше про проєкт читайте в нашій спецтемі.У цьому подкасті, який виходить за підтримки WhiteBIT, ми говоримо з куратором поетичної частини «Примарної поезії» — українським поетом та перекладачем Остапом Сливинським як про українську поезію загалом, так і про відібрану спеціально для проєкту.За його словами, попри те, що вірші звучатимуть на просторих площах, вони «геть не є майданними, а радше камерними й інтимними». Кожна з цих поезій — свідчення воєнного часу, яка водночас документує події сьогодення і служить реальними доказами злочинів росіян.Також говоримо з Остапом про конкретні трансформації, що відбулися з українською поезією після 2014 року: її функції, форму, авторів і чи легко розуміти її читачам за межами України.
Понад сто років тому бельгійці, німці, французи та британці розвивали економіку Донбасу. Зрештою, так зародилися нові поселення Остгейм, Лібенталь, Нью-Йорк, Блюменфельд, Бунге, Марієнталь, а на карті з’явилася і Юзівка, яку заснував британський підприємець Джон Г’юз і яку пізніше перейменували в Донецьк.Режисер документального фільму «Євродонбас» (у прокаті з 21 вересня) Корній Грицюк досліджував метаморфози рідного регіону й виявив, що, наприклад, кінотеатр у Лисичанську збудували раніше, ніж у Києві, а рівень життя був значно кращий, ніж у будь-якому іншому регіоні України.У цьому епізоді говоримо з Корнієм про культурний, економічний, релігійний вплив Європи на Схід України, як вдалося зняти Донецьк після 2014 року та як Володимир Зеленський майже зіграв президента в дебютному фільмі Грицюка.
Перший професійний український театр відкрився 1882 року в Кропивницькому. Заснував його письменник і режисер Марко Кропивницький. Долучилися до процесу й драматурги Іван Карпенко-Карий і Михайло Старицький, актори Микола Садовський, Панас Саксаганський і Марія Заньковецька.Це сталося завдяки перегляду в 1881 році пункту Емського указу про заборону україномовних п'єс — їх дозволили ставити, хоч і після показів аналогічного репертуару російською. Втім, вистави «театру корифеїв», як згодом назвали трупу Кропивницького, стали популярнішими за імперський театр і збирали аншлаги в Москві та Санкт-Петербурзі.Попри заборони й неможливість розширювати репертуар, український театр розвивався, а до розвитку української драматургії у різний час долучалися Леся Українка, Іван Франко та Панас Мирний.Ще одна важлива подія — у 20 сторіччі, напередодні закручування гайок у СРСР, з українським театром сталися авангард, Микола Куліш та Лесь Курбас.Але що саме для українського театру зробили всі вищеперераховані, що відбувалося в Україні з театром у радянські роки та у ті самі 1990-і? Чому в 19 сторіччі українським трупам було годі й мріяти про постановки творів Шекспіра і як так вийшло, що на українській театральній сцені Нео з «Матриці» показали задовго до сестер Вачовскі?Про все це у подкастіі DTF Magazine розповідає мистецтвознавиця й театральна критикиня Ірина Чужинова.Інші подкасти DTF Magazine: ⁠donttakefake.com/podkasty-dtf-magazine/⁠
З різних причин протягом тривалого часу левова частка жанрової літератури на українському ринку імпортувалася з Росії. А україномовні автори белетристики писали російською, щоб мати більший комерційний успіх. Та протягом 2010-х українська, а головне україномовна жанрова література наростила м’язи й щороку пропонує щонайменше кілька десятків якісних книжок. Серед них точно знайдеться дві-три в жанрі фентезі. Саме про цей жанр літератури ми й поговоримо в новому випуску спеціальної серії подкастів DTF Magazine, присвяченому феноменам української культури.То яке воно — українське фентезі? З чого починався цей жанр в Україні, хто його формує нині, чому свого часу українське фентезі було переважно російськомовним і як позбулося цього. І як так сталося, що сліди фентезі можна знайти навіть у нефентезійних Жадана та Андруховича.Про це й не тільки розповідає письменниця, авторка фентезі-романів «Дім солі» та «Лазарус», а також співзасновниця проєкту українських письменниць-фантасток «Фантастичні talk(s)» Світлана Тараторіна.
У 19 сторіччі у Харкові видавали «Енеїду» Івана Котляревського, до того — Сковорода присвячував цьому місту свої «Харківські байки», на початку 20 сторіччя сюди переїжджали київські та дніпровські поети й письменники, бо все найцікавіше відбувалося саме в Харкові. До речі, український інтелектуал, мовознавець, літературознавець та харківʼянин Юрій Шевельов виділяв чотири Харкови. Третій, за його словами, був Харковом «Хвильового і ВАПЛІТЕ, Курбасового "Березоля", виставок АРМУ в залях колишнього манастиря, непримиренно-палких диспутів у Будинку літератури ім. Блакитного на Каплунівській, Курсів сходознавства, українського студентства, українського походженням, душею, програмою і прагненням, поволі українізованих заводів і установ, неповторний, невідтворний, сповнений життя і безумудерзання. Третій Харків, Харків нашої молодої молоді». Ким були люди, що формували Харків, у що вони вірили, чого хотіли і яким бачили місто, та як їм вдалося зробити його справжнім культурним феноменом, який вплинув на українську культуру загалом? Про це у новому епізоді нашого подкасту говоримо з літературним критиком, літературознавцем та науковим співробітником Харківського ЛітМузею Євгенієм Стасіневичем. Він до того ж вважає, що уже встиг відбутися і пʼятий Харків, і ми перебуваємо десь на початках зародження шостого. ▫️ Цей епізорд записано в межах проєкту МОТ. Що таке MOТ?«Модуль Тимчасовості» — новий тимчасовий культурний простір у Києві від команди don’t Take Fake. У двоповерховій конструкції, збудованій з 27 контейнерів-модулів, протягом трьох місяців (з 17 лютого до 14 травня) відбуватиметься виставка за участі 28 художників з 10 країн та серія спеціальних подій. У такий спосіб команда хоче продемонструвати, що в Україні навіть під час війни можливі масштабні культурні проєкти, а також зібрати кошти на відновлення культурних інституцій, які постраждали внаслідок російської агресії. Докладніше — в нашому спецпроєкті https://donttakefake.com/don-t-take-fake-predstavlyaye-mot/
Українська драма «Памфір» стала подією прокату. В центрі сюжету — історія про колишнього контрабандиста, якому знову доводиться звернутися до криміналу через проступок сина. Сюжет розгортаються посеред Карпат, а кульмінацією стає свято Маланки, що має особливе значення на Буковині. Ще у 2013 році режисер «Памфіру» Дмитро Сухолиткий-Собчук випустив документальну стрічку «Красна Маланка» про його святкування. Тож знання традицій регіону та розуміння контексту дозволили режисеру уникнути банальностей у «Памфірі», та показати Маланку без кліше та гламуризації. В новому епізоді подкасту DTF Magazine, говоримо з Дмитром про комерціалізацію народних свят, українських прикордонників та як подивитися на Карпати під новим кутом.
Другий фільм — виклик для режисера. Особливо, після успішного дебюту. В Україні ще однією з проблем на шляху до другого фільму стає фінансування — особливо у часи війни, коли державна підтримка відсутня і доводиться звертатися по допомогу у європейські кінофонди. Втім, обидві перешкоди не завадили режисеру хіта «Мої думки тихі» Антоніо Лукічу завершити нову трагікомедію «Люксембург, Люксембург», яку почали знімати у 2021 році.Його новий фільм — історія про братів-близнюків (Аміль та Раміль Насірови з «Курган&Агрегат»), які їдуть до Люксембурга на пошуки батька. Прем’єра фільму відбулася на другому за важливістю конкурсі Венеційського кінофестивалю «Горизонти», а українську прем’єру організували в Близнюках на Харківщині, рідному селі Насірових.В цьому епізоді говоримо з Антоніо Лукічем про виклики другого фільму, маму як головну критикиню, кастинг автомобілів на метро Лісова та яким би міг бути голлівудський ремейк «Моїх думок тихих».
2014 року Україна гучно заявила про себе на міжнародних кінофестивалях з німою драмою «Плем’я» Мирослава Слабошпицького, яка здобула більш ніж 50 нагород на різних кінооглядах. Далі ледь не щороку на фестивалях так званої великої трійки — на Берлінале, у Каннах і Венеції — відбувалися прем’єри українського кіно.2022 року на Каннському кінофестивалі показали два українські фільми: «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука та «Бачення метелика» Максима Наконечного, а у Венеції прем’єрували «Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіча (режисер хіта «Мої думки тихі»). Що вже казати про Берлінале, на якому не лише показували наші стрічки («Ти мене любиш?» Тоні Ноябрьової, «Це побачення» Надії Парфан, «Ми не згаснемо» Аліси Коваленко та інші), а й кіно про нас («Суперсила» Шона Пенна, «В Україні» Томаша Вольського та Пйотра Павлуся).Ми зустрілися з режисером, сценаристом і співзасновником продакшен-компанії Tabor Максимом Наконечним через рік після каннської прем’єри його дебютного ігрового фільму «Бачення метелика», історії про аеророзвідницю, яка повернулася додому з російського полону.У цьому епізоді нашого подкасту про українське кіно на найважливіших кінофестивалях світу говоримо про крінж від нескінченних овацій, фестивальну елітарність та про те, що дає авторам фільмів перший показ на кіноогляді класу «А».Також читайте більше про фільм у нас на сайті: ▫️ Що писали критики та іноземні медіа про «Бачення метелика» https://donttakefake.com/bachennya-metelika-shho-kazhut-kritiki-pro-debyutnu-dramu-maksima-nakonechnogo/▫️ Наше інтерв'ю з виконавицею головної ролі у «Баченні метелика» Ритою Бурковською https://donttakefake.com/aktorka-rita-burkovska-mi-nosiyi-inshoyi-kulturi-j-ne-mozhemo-grati-yak-vchiv-stanislavskij/▫️Інтерв'ю з режисером фільму Максимом Наконечним напередодні прем'єри в Каннах: «Цей фільм — пошук орієнтиру для травмованого війною суспільства»https://donttakefake.com/hochetsya-buti-superagresivnim-ale-ne-varto-rezhiser-maksim-nakonechnij-pro-uchast-u-kannah/
Хоч багато хто досі не розуміє, як працюють цифрові активи, все більше людей роблять перші кроки назустріч криптовалютам. Цьому сприяє діяльність і таких платформ як WhiteBIT, що дають змогу новачкам швидко опановувати нові технології. Щодня користувачі криптобірж проводять сотні тисяч транзакцій, продають сучасне мистецтво, допомагають закрити збори на підтримку ЗСУ або підтримати ініціативи з відновлення пошкоджених артоб’єктів, яку, наприклад, реалізує і проєкт МОТ від don’t Take Fake.Про феномен стрімкого росту технології говоримо в нашому подкасті із CEO WhiteSwap, одного з проєктів компанії WhiteBIT, Михайлом Белевцовим. Також у розмові розбираємо вплив держави на криптовалюту, як старше покоління реагує на біткоїн та чому NFT схоже на колекціювання кросівок.WhiteBIT — компанія, що допомогла втілити ідеї don’t Take Fake у реальність, зокрема зреалізувати проєкт «Модуль тимчасовості». «Україна — батьківщина абсолютної більшості наших працівників. Культура є важливою частиною ідентичності. Саме тому, коли організатори МОТ звернулися до нас на етапі ідеї, ми не сумнівалися, що підтримаємо проєкт. Ми хочемо, щоб ця виставка надихнула всіх українців та допомогла у відновленні артоб’єктів, які постраждали від воєнних дій», — пояснюють у WhiteBIT, чому для них було важливо підтримати МОТ.▫️ Коротко про WhiteBIT. Одна з найбільших європейських централізованих криптобірж родом з України. Бренд підтримує культурні, гуманітарні та освітні проєкти. Серед останніх — «Курс із криптограмотності» спільно з «Дія.Освіта», сертифікатна програма «Технології блокчейн» для магістрів у Києво-Могилянській академії, а також курс із трейдингу від WhiteBIT і Cryptology. Проєкти криптобіржі допомагають розповісти про Україну всьому світові, а також підтримати її захисників.
Хто з міжнародних глянцевих медіа першим зайшов на ринок України? Який вплив мали російські офіси на українські редакції? Як запускали Vogue в Україні і чому не обійшлось без козаків у шароварах? Як еволюціонував глянець в Україні? Завдяки чому він став справді незалежним? Про це, а також про «хохлів, які захотіли самостійності», закулісні історії з життя українських модних медіа та найкращі обкладинки говоримо в новому епізоді спеціального подкаст-проєкту DTF Magazine з Сонею Забугою та Лесею Донець. Соня Забуга — головна редакторка журналу ELLE Україна. Леся Донець — піар-консультант, ведуча телеграм-каналу «З усіх сил», в минулому — журналістка та редакторка українських версій Esquire та Buro 24/7.▫️Що таке MOТ?«Модуль Тимчасовості» — новий тимчасовий культурний простір у Києві від команди don’t Take Fake. У двоповерховій конструкції, збудованій з 27 контейнерів-модулів, протягом трьох місяців (з 17 лютого до 14 травня) відбуватиметься виставка за участі 28 художників з 10 країн та серія спеціальних подій. У такий спосіб команда хоче продемонструвати, що в Україні навіть під час війни можливі масштабні культурні проєкти, а також зібрати кошти на відновлення культурних інституцій, які постраждали внаслідок російської агресії. Докладніше — в нашому спецпроєкті https://donttakefake.com/don-t-take-fake-predstavlyaye-mot/
Українська електронна сцена — феномен останніх років. Піковим став 2021 рік: тоді в місцевих клубах і на фестивалях іноземні мови звучали так само часто, як і українська, а Київ став містом, де прагнули виступити артисти будь-якого рівня. Проте все змінила війна.Якою була електронна сцена напередодні війни та що сприяло її популярності? Чому раніше найпопулярнішим жанром в Україні було техно і що прийшло йому на зміну сьогодні? Чи не відвернулося від України європейське ком’юніті? Сучасна електронна музика та її спільнота — це вже гедонізм чи є місце для протесту? Чи варто запрошувати іноземних артистів грати в Україну? І як змінилася клубна сцена за останній рік? Про це говоримо в новому епізоді спеціального подкаст-проєкту DTF Magazine х МОТ з Майєю Баклановою.Майя Бакланова — співзасновниця онлайн-платформи про музику Tight, журналістка та спеціалістка з комунікацій (у минулому працювала в проєктах Схема та ∄)▫️Що таке MOТ? «Модуль Тимчасовості» — новий тимчасовий культурний простір у Києві від команди don’t Take Fake. У двоповерховій конструкції, збудованій з 27 контейнерів-модулів, протягом трьох місяців (з 17 лютого до 14 травня) відбуватиметься виставка за участі 28 художників з 10 країн та серія спеціальних подій. У такий спосіб команда хоче продемонструвати, що в Україні навіть під час війни можливі масштабні культурні проєкти, а також зібрати кошти на відновлення культурних інституцій, які постраждали внаслідок російської агресії. Докладніше — в нашому спецпроєкті donttakefake.com/don-t-take-fake-…edstavlyaye-mot/
Цьогоріч українська ігрова індустрія відсвяткує 30 років. За цей час українські розробники встигли чимало: створити ігри категорії «ААА», розвинути ринок незалежного ігровидавництва, попрацювати майже у всіх жанрах та навіть долучитися до створення The Last of Us. Про те, що варто знати про українську гейм-індустрію та чому S.T.A.L.K.E.R., «Козаки» й «Шерлок Голмс» (і не лише вони) вийшли такими успішними, говоримо у новому епізоді спеціальної серії подкастів DTF Magazine з журналістом та ігровим блогером Артемом Лисайчуком.▫️Що таке MOТ? «Модуль Тимчасовості» — новий тимчасовий культурний простір у Києві від команди don’t Take Fake. У двоповерховій конструкції, збудованій з 27 контейнерів-модулів, протягом трьох місяців (з 17 лютого до 14 травня) відбуватиметься виставка за участі 28 художників з 10 країн та серія спеціальних подій. У такий спосіб команда хоче продемонструвати, що в Україні навіть під час війни можливі масштабні культурні проєкти, а також зібрати кошти на відновлення культурних інституцій, які постраждали внаслідок російської агресії. Докладніше — в нашому спецпроєкті donttakefake.com/don-t-take-fake-…edstavlyaye-mot/
Перші переклади книжок українською мовою часто були вільним переказом прочитаного. А за радянських часів перекладні видання проходили цензуру, і з них «вирізали» цілі фрагменти. Так герої Ернеста Гемінґвея стали набагато менше пити, а «Сага про Форсайтів» Джона Ґолсуорсі «схудла» на кілька десятків сторінок. Утім українська перекладацька школа формувалася попри те, що перекладати дозволяли виключно те, що «отримало добро» на публікацію російською. Про тих, хто будував нашу школу перекладу і чи вистачає запасів української мови для якісних перекладів говоримо у новому епізоді спеціальної серії подкастів DTF Magazine з перекладачем і культурним оглядачем Максимом Нестелєєвим та літературознавицею, редакторкою й критикинею Богданою Романцовою. А також з'ясовуємо, хто допомагав Віктору Морозову перекладати «Гаррі Поттера», якого українського письменника варто прочитати усім майбутнім перекладачам, скільки коштують права на переклад та чому «непозбувна бентега» — класний мем, що допомагає, а не шкодить книжці.▫️Що таке MOТ?«Модуль Тимчасовості» — новий тимчасовий культурний простір у Києві від команди don’t Take Fake. У двоповерховій конструкції, збудованій з 27 контейнерів-модулів, протягом трьох місяців (з 17 лютого до 14 травня) відбуватиметься виставка за участі 28 художників з 10 країн та серія спеціальних подій. У такий спосіб команда хоче продемонструвати, що в Україні навіть під час війни можливі масштабні культурні проєкти, а також зібрати кошти на відновлення культурних інституцій, які постраждали внаслідок російської агресії. Докладніше — в нашому спецпроєкті https://donttakefake.com/don-t-take-fake-predstavlyaye-mot/
В українському фолькльорі казка не менш трагічна, гротескна та страшна, ніж в братів Грімм. Її герої — це козаки, чорти, лихі бабусі та сміливі підлітки.У новому епізоді спеціального подкаст-проєкту DTF Magazine для МОТ розпитуємо письменника та автора Youtube-каналу «Твоя підпільна гуманітарка» Остапа Українця про феномен української казки, пропаганду в переказах та можливостях штучного інтелекту у вигадуванні історій. А в кінці епізоду Остап переповідає улюблену казку.▫️Що таке MOТ? «Модуль Тимчасовості» — новий тимчасовий культурний простір у Києві від команди don’t Take Fake. У двоповерховій конструкції, збудованій з 27 контейнерів-модулів, протягом трьох місяців (з 17 лютого до 14 травня) відбуватиметься виставка за участі 28 художників з 10 країн та серія спеціальних подій. У такий спосіб команда хоче продемонструвати, що в Україні навіть під час війни можливі масштабні культурні проєкти, а також зібрати кошти на відновлення культурних інституцій, які постраждали внаслідок російської агресії. Докладніше — в нашому спецпроєкті donttakefake.com/don-t-take-fake-…edstavlyaye-mot/
Українські літературні 1990-і відзначилися принципово новими вершинами на кшталт перших романів Юрія Андруховича «Рекреації» (1992) та Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу» (1996). А до того поверненням важливих імен, які радянська влада викреслила з українського канону, зокрема Валеріана Підмогильного та Віктора Домонтовича.Попри економічно та соціально складні часи, тоді писали та видавали нові книжки, випускали літературні журнали, влаштовували конкурси, у яких вигравав Сергій Жадан, та писали якісну критику. Докладніше про феномен української літератури тих самих дев’яностих говоримо у новому епізоді подкаст-проєкту DTF Magazine з Богданою Неборак, редакторкою The Ukrainians, журналісткою, співавторкою подкасту про культуру «Наразі без назви».▫️Що таке MOТ? «Модуль Тимчасовості» — новий тимчасовий культурний простір у Києві від команди don’t Take Fake. У двоповерховій конструкції, збудованій з 27 контейнерів-модулів, протягом трьох місяців (з 17 лютого до 14 травня) відбуватиметься виставка за участі 28 художників з 10 країн та серія спеціальних подій. У такий спосіб команда хоче продемонструвати, що в Україні навіть під час війни можливі масштабні культурні проєкти, а також зібрати кошти на відновлення культурних інституцій, які постраждали внаслідок російської агресії. Докладніше — в нашому спецпроєкті donttakefake.com/don-t-take-fake-…edstavlyaye-mot/
Про що писалося тим, кого ми тепер називаємо класиками української літератури? Про поневолення, страждання, утиски чи все ж тематичний ландшафт нашого класичного канону ширший і неочікуваніший за добірку творів, які пропонують вчити у школі? Зрештою, як можна повірити, що навіть провідні українські класики не були молодими, не вміли жартувати й говорили на виключно серйозні теми.То ж ким були класики, про що вони любили писати і як так вийшло, що деякі їхні твори, попри не втрачену актуальність, не бачили перевидань по сто і навіть більше років? Про це (і про те, кого з українських класиків радянська влада найбільше намагалася зробити «своїми») у новому епізоду спеціального подкаст-проєкту DTF Magazine для МОТ розповідає літературознавець, доцент Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, автор книги «Крім "Кобзаря". Антологія української літератури 1792-1883 роки» Михайло Назаренко.▫️Що таке MOТ? «Модуль Тимчасовості» — новий тимчасовий культурний простір у Києві від команди don’t Take Fake. У двоповерховій конструкції, збудованій з 27 контейнерів-модулів, протягом трьох місяців (з 17 лютого до 14 травня) відбуватиметься виставка за участі 28 художників з 10 країн та серія спеціальних подій. У такий спосіб команда хоче продемонструвати, що в Україні навіть під час війни можливі масштабні культурні проєкти, а також зібрати кошти на відновлення культурних інституцій, які постраждали внаслідок російської агресії. Докладніше — в нашому спецпроєкті donttakefake.com/don-t-take-fake-…edstavlyaye-mot/
З початком війни українські документалісти зайнялися фільмування злочинів росіян та рефлексією на події, а режисери, які знімали феномен Євромайдану, стали фіксувати і досліджувати фронт і пов'язані з ним теми. Це не залишилось поза увагою міжнародних фестивалів документального кіно. Втім, знімають в Україні не лише про війну, але й про архітекторів («Нескінченність за Флоріаном» ), профспілкові хори «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго») та місцеву тероборону до початку вторгнення «Українські шерифи» ).Про що і як знімають українські документалісти, а також про маніпуляції, пропаганду та можливість і важливість бути почутими у світі говоримо у новому епізоді спеціально подкасту DTF Magazine у межах МОТ. Гості в студії — режисерка та сценаристка Катерина Горностай і продюсерка та голова індустрійної секції Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA Дарія Бассель.▫️Що таке MOТ? «Модуль Тимчасовості» — новий тимчасовий культурний простір у Києві від команди don’t Take Fake. У двоповерховій конструкції, збудованій з 27 контейнерів-модулів, протягом трьох місяців (з 17 лютого до 14 травня) відбуватиметься виставка за участі 28 художників з 10 країн та серія спеціальних подій. У такий спосіб команда хоче продемонструвати, що в Україні навіть під час війни можливі масштабні культурні проєкти, а також зібрати кошти на відновлення культурних інституцій, які постраждали внаслідок російської агресії. Докладніше — в нашому спецпроєкті donttakefake.com/don-t-take-fake-…edstavlyaye-mot/
Старт українського телебачення можна відраховувати з трансляції «Території А» та «Шоу довгоносиків». Ця нахабна фривольність творити власний контент завершилася з початком 2000-х. Хоча на телебаченні працювали над україномовним продуктом, його було недостатньо, щоб зацікавити глядача. Тепер телебачення вимушене трансформуватись через війну.У новому епізоді подкасту DTF Magazine для МОТ говоримо про феномен українського телебачення, маргіналів в ефірі та українських дубляж «Холостяка» з Олексієм Гладушевським, засновником продакшену Real Pictures та в минулому телевізійним продюсером (СТБ, «Новий канал»).▫️Що таке MOТ? «Модуль Тимчасовості» — новий тимчасовий культурний простір у Києві від команди don’t Take Fake. У двоповерховій конструкції, збудованій з 27 контейнерів-модулів, протягом трьох місяців (з 17 лютого до 14 травня) відбуватиметься виставка за участі 28 художників з 10 країн та серія спеціальних подій. У такий спосіб команда хоче продемонструвати, що в Україні навіть під час війни можливі масштабні культурні проєкти, а також зібрати кошти на відновлення культурних інституцій, які постраждали внаслідок російської агресії.Докладніше — в нашому спецпроєкті donttakefake.com/don-t-take-fake-…edstavlyaye-mot/
Комедія часто народжується з трагедії, тому й за часи війни в Україні продовжують знімати кінокомедії. В історії українського кіно є ряд успішних фільмів в цьому жанрі: «Пропала грамота» Бориса Івченка, «За двумя зайцями» Віктора Іванова, франшиза «Як козаки…» і врешті-решт «Скажене весілля» Влада Дикого та «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча. На комедію вплинула й радянська дійсність, але і вона з часом пішла в небуття. У незалежній Україні з’являються сімейні фільми, вечірні шоу та молодіжні комедії. У десятому епізоді спеціального подкаст-проєкту DTF Magazine для МОТ («Модуль тимчасовості») говоримо з режисером, сценаристом фільмів Golden Love, Випуск 97, Mia Donna, одним з авторів серіалу «Секс, Інста і ЗНО» та коміком Павлом Остріковим про те, як сформувалася українська кінокомедія.▫️Що таке MOТ? «Модуль Тимчасовості» — новий тимчасовий культурний простір у Києві від команди don’t Take Fake. У двоповерховій конструкції, збудованій з 27 контейнерів-модулів, протягом трьох місяців (з 17 лютого до 14 травня) відбуватиметься виставка за участі 28 художників з 10 країн та серія спеціальних подій. У такий спосіб команда хоче продемонструвати, що в Україні навіть під час війни можливі масштабні культурні проєкти, а також зібрати кошти на відновлення культурних інституцій, які постраждали внаслідок російської агресії. Докладніше — в нашому спецпроєкті donttakefake.com/don-t-take-fake-…edstavlyaye-mot/
Відлік українського стендапу можна рахувати з перформенсів Вєрки Сердючки у костюмі провідниці. Або з відкритих мікрофонів Андрія Шабанова 10 років тому.Війна змушує коміків покращувати скіли і можливо тому стендап розширюється та популяризується настільки, що його носії не бояться виступати на фронті. Разом з тим, зросла і відповідальність коміка перед суспільством і один невдалий жарт може зупинити не лише його/її кар‘єру, але й вплинути на репутацію колег та всього жанру. Разом з коміком Василем Байдуком та засновником Підпільного Стендапу Святом Загайкевичем намагаємось дізнатися, хто найбільше вплинув на український стендап, чи можна уникнути «іспанського сорому» у кар’єрі коміка та чому Європа та Україна залишаються кладовищем «скасованих» стендаперів із США. Це випуск спеціальної серії подкастів DTF Magazine про феномени української культури у межах проєкту МОТ.▫️Що таке MOТ? «Модуль Тимчасовості» — новий тимчасовий культурний простір у Києві від команди don’t Take Fake. У двоповерховій конструкції, збудованій з 27 контейнерів-модулів, протягом трьох місяців (з 17 лютого до 14 травня) відбуватиметься виставка за участі 28 художників з 10 країн та серія спеціальних подій. У такий спосіб команда хоче продемонструвати, що в Україні навіть під час війни можливі масштабні культурні проєкти, а також зібрати кошти на відновлення культурних інституцій, які постраждали внаслідок російської агресії. Докладніше — в нашому спецпроєкті donttakefake.com/don-t-take-fake-…edstavlyaye-mot/
loading
Comments (4)

Игорь Макар

Це потрібно робити усім нам і розвивати в собі звичку - купувати українське! В мене дружина дуже легко із цим справляється. Знає онлайн магазини з чудовим асортиментом стильного одягу https://www.lasana.org.ua/product-category/%d0%b6%d1%96%d0%bd%d0%be%d1%87%d1%96%d0%b9-%d0%be%d0%b4%d1%8f%d0%b3/ та завжди шикарно виглядає!

Sep 27th
Reply

Степан Антонов

Я залюбки підтримую українського виробника одягу та взуття!

Sep 24th
Reply

Ванда Мельник

В мені особисто цей факт дуже імпоную. Але признаюсь чесно - не можу собі відмовити у бажанні купити якусь гарну річ з колекції Patrizia Pepe яка вже давно є моєю улюбленою. Вона і даткам випускає чудові стильні колекції одягу https://invogue.ua/brand/81-patrizia-pepe. Нажаль саме в українських марках дитяча мода ще не настільки яскраво виражена, як хотілось би. Це моя особиста думка....

May 17th
Reply

Игорь Макар

Ну так, зараз багато трендів внесла українська культура у світ моди

May 16th
Reply