Чому ми вперто засуджуємо корупцію «нагорі» і вважаємо, що нас це мало стосується? Чому наше розуміння, що є добре і що шкідливо, змінюється так повільно?

Для успішного зростання потрібно перемогти корупцію – чи не найбільш популярне нині твердження, як і запит на  покарання затятих корупціонерів. Натомість наші психологічні риси, середовище зростання, етичні переконання, прагнення вигоди, постійна невдоволеність, вміння розпізнавати конфлікт інтересів усе ще чекають на увагу. Як дослідників, так і нас самих. Чому психологія корупції – це досі не вивчена тема?