В програмі «Ми з України»: інтерв’ю з викладачкою центру Центу  підтримки інновацій Діаною Резиною. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень.  Серед латвійців зростає зацікавленість у вивченні української мови. До вашої уваги - історія латвійської психологині Марини Данко та її вчительки – української поетеси Маргарити Черненко.

«Новинна хата Олега Кудріна»

*Напередодні, 15 жовтня, в Латвії відзначили День державної мови. Це свято було встановлено лише у 2021 році, але з кожним роком воно займає все більше місця в думках і в житті країни. На честь цього Дня ми завітали до однієї з організацій, яка активно допомагає у вивченні латиської саме українцям. Це Inovāciju atbalsta centrs / Центр підтримки інновацій. Наша співрозмовниця – викладачка центру Діана Резина. Вона вже четвертий рік працює з українцями, з самого 2022-го. За її словами українці відрізняються від інших учнів тим, що їм «не треба пояснювати, навіщо вивчати латиську мову, живучи в Латвії». Також Диана пригадала для нас цікаві історії зі своєї вже багатої педагогічної практики з українцями.

{module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="416195" layoutid="0" layout="" static=""}

 

*Важливо було поспілкуватися і з кимось тих, хто навчається. Нашою співрозмовницею стала Ірина, яка переїхала з родиною в Латвію з Маріуполя, вже оточеного окупантами. 18 березня 2022 року їм пощастило скористатися першим же «зеленим коридором». Два з половиною роки Ірина була волонтеркою в Церкві «Армії спасіння», яка допомагає українцям. Нині вони працює там на постійній основі. Ірина вже добре розуміє латиську, але поки що їй важкувато самій говорити. Втім вона продовжує навчання. Ірина встигла помандрувати всією Латвією і після цього може сказати, що латиська культура їй дуже подобається.

*Щодо політичних новин. Увага не тільки України, а мабуть й усього світу зараз прикута до візиту Володимира Зеленського до Вашингтона, що відбувається саме зараз, у п’ятницю. Є надія, що Дональд Трамп ухвалить рішення про передачу Україні далекобійної зброї, «Томагавків».

*Водночас Трамп продовжує дипломатично говорити, що в нього залишаються «хороші стосунки з Путіним». Чому так? Після хиткого, але все ж замирення на Близькому Сході американський президент хоче досягти того ж, подібним чином і в російсько-українській війні, через тиск – на обидві сторони. Раніше Білий дім пропонував Путіну надзвичайно комфортні умови виходу з війни. Той не погодився. Тепер настав час тиску – і «Томагавки» є хорошим інструментом для цього.

*Далекобійна зброя коштує дорого, а потрібно її багато. Трамп хизується тим, що не дає, а продає, тому голова Пентагону Піт Гегсет прибув на черговий Рамштайн, вимагаючи в партнерів ще більше вкладатися в купівлю зброї для України. Але фінансові можливості європейців не безмежні. Тому важливо, щоб і Вашингтон трохи розщедрився, пропорційно тому, як це робили європейці на черговій зустрічі щодо підтримки України у формату «Рамштайн» у середу.

{module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="387859" layoutid="0" layout="" static=""}

 

*Якщо Україна отримає таку зброю в достатній кількості, Путін може піти на мир. Втім треба розуміти, шо умови такого миру не будуть для нас простими. Можливий й інший варіант – Кремль посилити ескалацію, в тому числі, в бік НАТО.

*Після Нобелівського тижня за традицією найбільше обговорюється літературний лауреат. Це 71-річний угорський письменник Ласло Краснагоркаї, автор химерних, вишукано виписаних романів з передчуттям апокаліпсису. Для нас важливо, що він рішуче засуджує російську агресію та позицію Віктора Орбана щодо неї.

*Ще до оголошення лавреата видавництво «Комора» заявило про перший в Україні переклад роману Краснагоркаї «Меланхолія опору» (1989). Ним займається досвідчений перекладач Олександр Вешелені. Ми запросили знану українську літературну критикиню Ганну Улюру розповісти читачам про цю книгу, її сюжет та автора. Особливо корисною здалася порада співрозмовниці тим, хто візьметься за роман… Краснагоркаї пише книгу так, ніби це вірші в прозі – важливі ритм, інтонація. Тому якщо в певний момент у вас з’явиться враження, що ви «випали з тексту», почніть читати вголос. Ви відчуєте музику цього твору і повернете собі сприйняття написаного слова. «Читати цей роман буде непросто, але задоволення в фіналі – гарантоване»,- резюмує Улюра.