Радіо Перше

сьогодні тема – трохи незвична, але вона виникла із запиту моїх друзів. Вони довго вагалися, як же правильно привітати колегу з ювілеєм. Колегу, у якої рік тому загинув на війні чоловік, а їй із дітьми навесні довелося переїхати у Львів із Києва, бо там через влучання ракети від їхнього дому лишилися тільки обгорілі руїни. Як же важко насправді підбирати слова в таких випадках. Привітання з днем народження під час війни – передусім про побажання миру і спокою, адже зараз це головне бажання кожного українця. Ось кілька прикладів. З днем народження, друже! Бажаю залишатися таким же людяним, щирим, добрим. Нехай на твоєму життєвому шляху зустрічаються тільки хороші люди, а зло обходить стороною. Нехай у твоєму оточенні будуть тільки найкращі, щоб разом відсвяткувати перемогу! Бажаю відзначити наступний день народження в мирній і вільній Україні! *** Вітаю з днем народження. Нехай твої дні будуть радісними і щасливими. Бажаю чітко бачити свій життєвий шлях навіть під час вимкнення світла, зігріватися любов'ю рідних під час вимкнень тепла, і зберігати спокій душі під час повітряних тривог. *** Надсилаю тобі привітання з днем народження і побажання мирного неба. Сьогодні – твій день і нехай він буде найщасливішим, незважаючи ні на що! *** Вітаю з днем народження. Бажаю, щоб війна в Україні скоріше скінчилася і ми знову зустрілися у вільній і мирній країні! Бажаю щоб ти знайшов(ла) душевний спокій і вірив(ла) в нашу перемогу! Мирного неба і тихого щастя! *** З днем народження і мирного неба! Нехай ніщо не затьмарить твоє свято! Бажаю міцного здоров'я, щасливого майбутнього без стресів і депресій! Нехай твій день народження стане початком нового мирного життя в нашій країні! Я ж зичу вам усім того, про що сказала: і мирного нема, і міцного здоров’я, і щоб усі сім’ї дочекалися рідних та об’єдналися. Ми варті всього найкращого.

Сьогодні пропоную відійти від правил і наголосів, а зосередитися на ... празнику. Бо ця тема й народилася з нього: нещодавно у селі, де ми з донькою вже чотири роки мешкаємо, був празник – на ДмИтра (наголошують тут саме так!) Православні християни відзначають День святого Дмитра 26 жовтня. Це свято знаменує собою вшанування святого Дмитрія Солунського, який є покровителем воїнів і одним із найбільш шанованих святих. За народними уявленнями святий Дмитро вже приносить зиму. З цього дня свійських тварин уже не вигонять на пасовиська. Господарі розплачуються з пастухами, а ті святкують закінчення сезону. Закінчується й період сватання, адже скоро почнеться Пилипівка – піст, а з нею припиняються і весілля. Особливо шанується Дмитрівська субота перед днем пам'яті святого Димитрія, її ще називають в українській традиції родинною або дідовою суботою. Того дня справляють осінні поминки померлих родичів, панахидою в церкві та обідом вдома. Існує повір'я, що в ніч проти із суботи на цвинтарі можна побачити тіні померлих, як вони встають із гробів і розходяться по хатах своїх родичів. Моторошно? Як на мене, то воно трохи перегукується із Хеловіном - не української традиції, але схожої айдентики. То що ж означає слово «празник»? Воно прийшло в українську мову з церковнослов'янської і означало "порожній", тобто вільний від будь-якої роботи день. Тлумачний словник про нього каже так: ПРАЗНИК, а, ч. 1. розм. Те саме, що свято. Ці слова часто варіюють у вживанні. Інколи в межах одного контексту можуть вживатися навіть обидва слова. Із празником пов'язані такі слова, як "попразник" (перший день після "празника"), "празний" (ледачий, марний), "празникувати" (нічого не робити). А ще від нього пішло московське «праздновать». А от нам уміло нав’язували десятиліттями, що в українській чи не все походить від російської. Тільки от правда інша. Та й навіть більш-менш освічена людина знає, що українська – давніша, багатша і повніша мова.

Якщо ви уважно слухаєте мої програми, то вже знаєте, що сьогодні мова йтиме про останній місяць осені. У нашій мові слово "листопад" має два значення. Перше - одинадцятий місяць року, який триває ось зараз. Друге - природне явище, коли з дерев опадає листя. І в обох випадках наголос падає на останній склад: листопАд. Наша мова зберегла цей наголос історично. Слово "листопАд" утворилося складанням основ "лист" і "падати", де друга частина взяла на себе наголос, як це часто буває в складних словах. Наприклад: водоспАд, зорепАд, снігопАд. Усі ці слова мають однакову будову із "листопадом" і наголошуються однаково. Багрянець, листопадовий танець і останні листки у саду. Саме такою побачив пізню осінь український поет Вадим Крищенко. Я зичу вам затишного листопаду. І навіть, якщо у ньому буде самотньо, то нехай це буде тільки крапелька самотності, а після неї – теплі обійми і тихе щастя. Я щиро бажаю, щоб ми дочекалися усіх, хто сьогодні не з нами. Святкувати перемогу так хочеться з ними - тими, хто її виборює. Нехай це буде останній листопад порізно.

Сьогодні ми з’ясуємо, як правильно вживати дієслова "триває" та "продовжується". Котре з них і де доречне? То ж запам’ятовуйте: коли йдеться про відрІзок часу, краще послуговуватися словом "триває". "Наприклад, урок "триває" 45 хвилин, але вчитель може його "продовжити" на кілька хвилин". Або ж: "Посадка на поїзд «Львів-Київ" триває", після відбою повітряної тривоги її "продовжили" на 20 хвилин, аби пасажири встигли піднятися із укриття на перон. Отож, згідно з тлумачним словником української мови, слово "продовжуватися" має значення "тривати, розвиватися, відбуватися не зупиняючись; поновлюватися (після перерви)". А от коли маємо на увазі відрізок часу – кажемо «триває».

Час нам із вами порозмовляти на навколомовні теми. Я обіцяла, що розповім про походження деяких прізвищ від застрарілих професій. Отож…. Часто можна зустріти людей на прізвище Бондар, Стельмах, Мірошник, але багато хто не може пояснити, що вони означають. Саме це і є застарілі слова, у цьому випадку – професії, як ми кажемо тепер, або ж рід занять, як казали колись. Бондар — ремісник, що виробляв дерев’яні ложки та відра, а ще - діжки. Стельмах — ремісник, що робив сани, вози, колеса. Мірошник — власник млина, або той, хто працював у млині. Гутник — склодув, майстер на виробництві скла. Тобто, як ви розумієте, усі ці слова — назва професій, яких уже немає, залишилися тільки поодинокі майстри, які можуть продемонструвати нам свої унікальні вміння. Слова, які вийшли з нашого вжитку і позначають явища з минулого, називаються історизмами. А от слова «гайник, ліцедій, тинькар, постригач» для нас також є незрозумілими, але на сьогодні ці професії залишилися, вони взяли собі за назву синонімічний аналог: лісник, актор, штукатур, перукар. Слова, що замінили синонімічною назвою, називаються архаїзмами. До речі, це вже не про прізвища, але хочу з вами поділитися. Нещодавно дізналася цікаве про комаху бабку. Це ота оката красуня з тонкИми крилами, що своїм зовнішнім виглядом нагадують вертоліт, і яку москалі називають стрекоза. Отож, передусім: вона – бабка, а не стрекоза. Далі. Самець бабки українською буде "бабич". Є ще й розмовні слова, якими називають бабок, - "дзиґа" і "вертуха". У деяких словниках ці слова трактують як діалектизми, але частіше позначають, як застарілі. Насправді точне походження слова бабка невідоме. Але, як каже етимологічний словник, ця українська назва могла утворитися від слова "баба" в значенні "відьма, чарівниця". Все тому, що раніше в народі неприємних чи дивних тварин та деяких комах вважали чарівниками. Я ж зичу вам доброго здоров’я і критичного, а не магічного мислення.

Кіносвіт: кримінальний серіал "Підспідок" by https://radiopershe.com

Кіносвіт: серіал "Чорний кролик"

Кіносвіт: польський сатиричний серіцал "1670" (2 сезон)

На вухах: Wellboy "Велика ведмедиця"

На вухах: Паліндром "Намалюй"

- як стрільба з лука допомагає відновитись після війни; - про спорт та Ігри нескорених - про нове життя після поранення

Викладачка корейської мови На Йон живе в Україні вже понад 13 років. Як вона вивчила українську мову, як асимілювалась в Україні, чому не поїхалала на батьківщину після повномасштабного вторгнення… про це та не тільки в програмі “Мій досвід” на Радіо Перше

Під час війни гендерна рівність стикається як з викликами, так і з новими можливостями: посилюються гендерно зумовлені ризики (наприклад, насильство), але водночас зростає роль жінок у різних сферах, зокрема у ЗСУ та місцевому самоврядуванні. Щодо жінок в ЗСУ станом на початок 2025 року у Збройних силах України служать понад 70 тисяч жінок, із них понад 5 500 – безпосередньо на передовій. «Коаліція 1325 Львівщина Жінки. Мир. Безпека: місцеві потреби — місцеві рішення» — це ініціатива на Львівщині, спрямована на впровадження Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на місцевому рівні. Проєкт триває у Львові та інших регіонах нашої країни вже 4 рік поспіль. Коаліція працює над тим, щоб враховувати місцеві потреби жінок і дівчат та розробляти рішення для забезпечення їхньої рівної участі в процесах миру, безпеки та відновлення. Про діяльність Коаліції «1325 Львівщина» в програмі “Інший погляд» з Ольгою Телипською на Радіо Перше Катерина Левченко - урядова уповноважена з питань гендерної політики та Любов Максимович - голова ГО «Центр «Жіночі перспективи», секретаріат Коаліції «1325 Львівщина»

26–28 вересня відбудеться “Львівське Квадрієнале сценографії 2025. Спільний простір”. Протягом трьох днів (26–28 вересня) у різних локаціях міста відбувалися виставки, публічні дискусії, перформанси та покази, які продемонстрували сучасний погляд на театральний костюм, простір сцени та взаємодію мистецтв. Про львівське Квадрієнале сценографії 2025 в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше Богдан Поліщук та Олег Онещак - засновники Галереї сценографії

До 31 жовтня Департамент екології та природних ресурсів Львівської ОДА приймає пропозиції природоохоронних заходів, які фінансуватиме у 2026 році. Це один із пунктів Програми охорони навколишнього природного середовища Львівщини. Основні завдання Програми, згідно з якими формується Перелік природоохоронних заходів: - розвиток природно-заповідного фонду, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття; - формування екологічної свідомості населення; - організація системи моніторингу довкілля; - зменшення обсягів скидання неочищених та недостатньо очищених стоків у водні об’єкти та поліпшення екологічного стану Дністра, Західного Бугу, Сяну, Дніпра та ін.; - налагодження екологічно безпечного збору, зберігання, утилізації, переробки та захоронення твердих побутових і промислових відходів; - охорона і раціональне використання земель; - охорона атмосферного повітря; - розвиток та поглиблення міжнародного співробітництва в природоохоронній сфері. В програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше Володимир Корда - директор Департаменту екології та природних ресурсів ЛОВА

Нова послуга в AKCENTER - НИТКОВИЙ ЛІФТИНГ Aptos. Більше про процедуру розповіла косметологиня Анастасія Куценко by https://radiopershe.com

Сьогодні поговорімо про те, як слова стають застарілими. Я часто кажу вам, що певні слова у словниках мають позначку «застаріле». Іноді це звичний плин часу, коли слово втрачає актуальність, але часто це – потуги совєтів, які всіляко збіднювали нашу мову і наближали її до московської. То ж сьогодні маю для вас трохи цікавих фактів і пояснень. Багато слів, звичних для нас, свого часу були неологізмами: наприклад, У 18 столітті рУдник – той, хто добуває руду в копальні і ридван — велика карета для подорожей, це – неологізми. Вони тільки з’явилися і означають нові поняття. У 19 столітті ці слова вже є загальновживаними. А от у 20 столітті вони стали історизмами, бо не існує ридвану, то навіщо слово для його називання? 🔸Засвоєння в мові нових слів і зникнення застарілих відбувається не відразу, а поступово і повільно, тому в словниковому складі мови завжди одночасно існують два шари лексики: активна і пасивна. ➡️ До активної лексики сучасної української мови належать загальноукраїнські слова, які ми постійно вживаємо: земля, світло, вільний, білий, п’ять, писати, завтра, тут. ➡️ До пасивної лексики мови належать слова, які рідко вживаються. Сюди належать усі застарілі слова і нові слова, які недавно виникли і ще не ввійшли до загальнолітературного вжитку, а також слова спеціального призначення: діалекти, професійна лексика тощо. Наступного разу розповім вам про застарілі слова, які означали колись рід занять певних людей, і від того й пішли прізвища багатьох із нас? Цікаво? Тоді до зустрічі у Мовному патрулі на Радіо ПЕРШЕ вже незабаром.

Ми вкотре поговорімо про те, чому мова – важлива. Приналежність кожного слова певній мові - це ще й сенси, які в них вкладає кожен народ. І ось у цьому ключова відмінність і між мовами - українською та російською, і між народами – українцями та росіянами. Дуже легко це помітити на «сімейній» темі, ми про це вже згадували і раніше. То ж сьогодні продовжмо. Подружжя — Супруги – Подружжя (укр.) — ті, хто разом, як друзі. Це про близькість, спільність поглядів, взаєморозуміння і глибину. Саме такий сенс ми вкладаємо у це слово. – Супруги (рос.) — від «спрягати», «сопрягати», разом бути упряженими для роботи. Тобто партнерство, але чисто технічно. Адже удвох тягнути віз легше. Весілля — Свадьба – Весілля (укр.) — від «веселий», свято радості. – Свадьба (рос.) — від «свать», тобто домовленість між родами. Кохати — Любить – Кохати (укр.) — від «пестити, піклуватися, берегти». Це про ніжність і турботу. І це про суто особисті стосунки. Кохати не можна пору року чи книжку, навіть домашню тваринку неможливо кохати! – Любить (рос.) — від «любы» («приємний, милий»). Це радше приємність, симпатія, ніж глибоке почуття. Українці теж люблять. У нас є чудове слово любов, яке описує почуття поза коханням: люблю золоту осінь, люблю своїх бешкетних котів і собак, люблю свою роботу, адже в ній я можу залюбки ділитися своєю любов’ю до української мови. У нас так багато прекрасних слів! Не обмежуймо себе! І позбуваймося всього, що не наше, що мілке і поверхневе, бо українська - це про глибину, повагу до особистості, трепетність і любов до своєї землі.

Сьогодні ми поговоримо про те, чому український «шлюб» кращий, ніж російський «брак»? Так, і жарти про те, що щось хороше браком не назвуть теж приймають А якщо серйозно, то продовжимо аналізувати відмінності між сенсами, які закладені у слова. МОВА — це те, що вирізняє нас з-поміж інших народів, наш національний ідентифікатор. Говоритимете російською — то з часом почнете думати (будувати логічні ланцюжки), як ті, що за поребриком. А якщо розмовлятимете українською — будете бачити світ іншими, «українськими» очима. Мова має значення, просто порівняймо. Отож… Шлюб — Брак – Шлюб (укр.) — походить від «злюб» (з’єднання за любов’ю) або «слюб» (обітниця), а також від польського ślub (обітниця). – Брак (рос.) — запозичене з нім. Brack — «недолік, зіпсоване». Дружина — Жена – Дружина (укр.) — від слова «друг», тобто «другий я». Тобто партнерка, рівна, опора. «Дружиною» ще називають справжнє військо — гарно звучить! – Жена (рос.) — «женщина», «жена», корінь gen – означає «народжувати», тобто передусім «та, що народжує». На рівні синтаксису: «жениться на ней» — підлеглість. Українська синтаксична конструкція: «одружитися з нею», що підкреслює рівність партнерів. І ось це більше, ніж лінгвістика — це код нашого світогляду. Мова — це не просто слова. Вона визначає, як ми бачимо світ. Мова змінює мислення. Здавалося б, дрібниці, але саме в словах заховані коди нашого світогляду. Від мови залежить, як ми думаємо, як будуємо стосунки, як бачимо світ. То ж бережімо нашу мову і дбаймо про свій світ.

Сьогодні ми вкотре повернемося до болісної фрази «какая разніца». На жаль, зростає відсоток українців, які повертаються до російської мови після нетривалого переходу на українську. І з новою силою в суспільстві починає нуртувати думка, що «неважливо, якою мовою говорити, важливо ЩО». Проте вона дуже небезпечна і погодитися з нею це визнати неважливість саме української мови. Ми завжди зобов’язані пам’ятати, що мова, а саме звуки та артикуляція, — це важливий аспект смислового наповнення того, що ми хочемо сказати. І саме це впливає на формування характеру особистості і навіть народу. От, до прикладу, послухайте німецьку та італійську — відчуваєте різницю у милозвучності? Але ще цікавіше — спостерігати та аналізувати первинні смисли, запаковані в прості слова. То ж сьогодні на нашому мовно-хірургічному столі – російські слова та українські відповідники. Запасаємося скальпелями і розпочинаємо операцію 1. Лікар — Врач – Лікар (укр.) — від «лікувати», прямо пов’язане з процесом оздоровлення. – Врач (рос.) — від «врать» / «ворожить», первісно: «той, хто лікує заклинаннями». Українське слово підкреслює результат (лікування), російське — спосіб (замовляння). 2. Лікарня — Больница – Лікарня (укр.) — там, де лікують. – Больница (рос.) — там, де хворіють (болеют). І таких прикладів насправді багато. Досліджувати можна довго. Додам тільки наостанок, що: Мова (укр.) — це процес мовлення, донесення смислів через звуки. Язык (рос.) — має два значення: і як «мова» (тобто звукове оформлення думок), і як «язык» — орган у ротовій порожнині, який просто бере участь у цьому процесі. Тому війна з лексикою — це війна з ідентичністю. Мова має значення: якою мовою ми говоримо, такими і стаємо людьми. Пам’ятаймо це і розмовляймо українською.