Сьогодні поговорімо про те, як слова стають застарілими. Я часто кажу вам, що певні слова у словниках мають позначку «застаріле». Іноді це звичний плин часу, коли слово втрачає актуальність, але часто це – потуги совєтів, які всіляко збіднювали нашу мову і наближали її до московської. То ж сьогодні маю для вас трохи цікавих фактів і пояснень.
Багато слів, звичних для нас, свого часу були неологізмами: наприклад,
У 18 столітті рУдник – той, хто добуває руду в копальні і ридван — велика карета для подорожей, це – неологізми. Вони тільки з’явилися і означають нові поняття. У 19 столітті ці слова вже є загальновживаними. А от у 20 столітті вони стали історизмами, бо не існує ридвану, то навіщо слово для його називання?
🔸Засвоєння в мові нових слів і зникнення застарілих відбувається не відразу, а поступово і повільно, тому в словниковому складі мови завжди одночасно існують два шари лексики: активна і пасивна.
➡️ До активної лексики сучасної української мови належать загальноукраїнські слова, які ми постійно вживаємо: земля, світло, вільний, білий, п’ять, писати, завтра, тут.
➡️ До пасивної лексики мови належать слова, які рідко вживаються. Сюди належать усі застарілі слова і нові слова, які недавно виникли і ще не ввійшли до загальнолітературного вжитку, а також слова спеціального призначення: діалекти, професійна лексика тощо. Наступного разу розповім вам про застарілі слова, які означали колись рід занять певних людей, і від того й пішли прізвища багатьох із нас? Цікаво? Тоді до зустрічі у Мовному патрулі на Радіо ПЕРШЕ вже незабаром.