Радіо Перше

26–28 вересня відбудеться “Львівське Квадрієнале сценографії 2025. Спільний простір”. Протягом трьох днів (26–28 вересня) у різних локаціях міста відбувалися виставки, публічні дискусії, перформанси та покази, які продемонстрували сучасний погляд на театральний костюм, простір сцени та взаємодію мистецтв. Про львівське Квадрієнале сценографії 2025 в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше Богдан Поліщук та Олег Онещак - засновники Галереї сценографії

До 31 жовтня Департамент екології та природних ресурсів Львівської ОДА приймає пропозиції природоохоронних заходів, які фінансуватиме у 2026 році. Це один із пунктів Програми охорони навколишнього природного середовища Львівщини. Основні завдання Програми, згідно з якими формується Перелік природоохоронних заходів: - розвиток природно-заповідного фонду, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття; - формування екологічної свідомості населення; - організація системи моніторингу довкілля; - зменшення обсягів скидання неочищених та недостатньо очищених стоків у водні об’єкти та поліпшення екологічного стану Дністра, Західного Бугу, Сяну, Дніпра та ін.; - налагодження екологічно безпечного збору, зберігання, утилізації, переробки та захоронення твердих побутових і промислових відходів; - охорона і раціональне використання земель; - охорона атмосферного повітря; - розвиток та поглиблення міжнародного співробітництва в природоохоронній сфері. В програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше Володимир Корда - директор Департаменту екології та природних ресурсів ЛОВА

Нова послуга в AKCENTER - НИТКОВИЙ ЛІФТИНГ Aptos. Більше про процедуру розповіла косметологиня Анастасія Куценко by https://radiopershe.com

Сьогодні поговорімо про те, як слова стають застарілими. Я часто кажу вам, що певні слова у словниках мають позначку «застаріле». Іноді це звичний плин часу, коли слово втрачає актуальність, але часто це – потуги совєтів, які всіляко збіднювали нашу мову і наближали її до московської. То ж сьогодні маю для вас трохи цікавих фактів і пояснень. Багато слів, звичних для нас, свого часу були неологізмами: наприклад, У 18 столітті рУдник – той, хто добуває руду в копальні і ридван — велика карета для подорожей, це – неологізми. Вони тільки з’явилися і означають нові поняття. У 19 столітті ці слова вже є загальновживаними. А от у 20 столітті вони стали історизмами, бо не існує ридвану, то навіщо слово для його називання? 🔸Засвоєння в мові нових слів і зникнення застарілих відбувається не відразу, а поступово і повільно, тому в словниковому складі мови завжди одночасно існують два шари лексики: активна і пасивна. ➡️ До активної лексики сучасної української мови належать загальноукраїнські слова, які ми постійно вживаємо: земля, світло, вільний, білий, п’ять, писати, завтра, тут. ➡️ До пасивної лексики мови належать слова, які рідко вживаються. Сюди належать усі застарілі слова і нові слова, які недавно виникли і ще не ввійшли до загальнолітературного вжитку, а також слова спеціального призначення: діалекти, професійна лексика тощо. Наступного разу розповім вам про застарілі слова, які означали колись рід занять певних людей, і від того й пішли прізвища багатьох із нас? Цікаво? Тоді до зустрічі у Мовному патрулі на Радіо ПЕРШЕ вже незабаром.

Ми вкотре поговорімо про те, чому мова – важлива. Приналежність кожного слова певній мові - це ще й сенси, які в них вкладає кожен народ. І ось у цьому ключова відмінність і між мовами - українською та російською, і між народами – українцями та росіянами. Дуже легко це помітити на «сімейній» темі, ми про це вже згадували і раніше. То ж сьогодні продовжмо. Подружжя — Супруги – Подружжя (укр.) — ті, хто разом, як друзі. Це про близькість, спільність поглядів, взаєморозуміння і глибину. Саме такий сенс ми вкладаємо у це слово. – Супруги (рос.) — від «спрягати», «сопрягати», разом бути упряженими для роботи. Тобто партнерство, але чисто технічно. Адже удвох тягнути віз легше. Весілля — Свадьба – Весілля (укр.) — від «веселий», свято радості. – Свадьба (рос.) — від «свать», тобто домовленість між родами. Кохати — Любить – Кохати (укр.) — від «пестити, піклуватися, берегти». Це про ніжність і турботу. І це про суто особисті стосунки. Кохати не можна пору року чи книжку, навіть домашню тваринку неможливо кохати! – Любить (рос.) — від «любы» («приємний, милий»). Це радше приємність, симпатія, ніж глибоке почуття. Українці теж люблять. У нас є чудове слово любов, яке описує почуття поза коханням: люблю золоту осінь, люблю своїх бешкетних котів і собак, люблю свою роботу, адже в ній я можу залюбки ділитися своєю любов’ю до української мови. У нас так багато прекрасних слів! Не обмежуймо себе! І позбуваймося всього, що не наше, що мілке і поверхневе, бо українська - це про глибину, повагу до особистості, трепетність і любов до своєї землі.

Сьогодні ми поговоримо про те, чому український «шлюб» кращий, ніж російський «брак»? Так, і жарти про те, що щось хороше браком не назвуть теж приймають А якщо серйозно, то продовжимо аналізувати відмінності між сенсами, які закладені у слова. МОВА — це те, що вирізняє нас з-поміж інших народів, наш національний ідентифікатор. Говоритимете російською — то з часом почнете думати (будувати логічні ланцюжки), як ті, що за поребриком. А якщо розмовлятимете українською — будете бачити світ іншими, «українськими» очима. Мова має значення, просто порівняймо. Отож… Шлюб — Брак – Шлюб (укр.) — походить від «злюб» (з’єднання за любов’ю) або «слюб» (обітниця), а також від польського ślub (обітниця). – Брак (рос.) — запозичене з нім. Brack — «недолік, зіпсоване». Дружина — Жена – Дружина (укр.) — від слова «друг», тобто «другий я». Тобто партнерка, рівна, опора. «Дружиною» ще називають справжнє військо — гарно звучить! – Жена (рос.) — «женщина», «жена», корінь gen – означає «народжувати», тобто передусім «та, що народжує». На рівні синтаксису: «жениться на ней» — підлеглість. Українська синтаксична конструкція: «одружитися з нею», що підкреслює рівність партнерів. І ось це більше, ніж лінгвістика — це код нашого світогляду. Мова — це не просто слова. Вона визначає, як ми бачимо світ. Мова змінює мислення. Здавалося б, дрібниці, але саме в словах заховані коди нашого світогляду. Від мови залежить, як ми думаємо, як будуємо стосунки, як бачимо світ. То ж бережімо нашу мову і дбаймо про свій світ.

Сьогодні ми вкотре повернемося до болісної фрази «какая разніца». На жаль, зростає відсоток українців, які повертаються до російської мови після нетривалого переходу на українську. І з новою силою в суспільстві починає нуртувати думка, що «неважливо, якою мовою говорити, важливо ЩО». Проте вона дуже небезпечна і погодитися з нею це визнати неважливість саме української мови. Ми завжди зобов’язані пам’ятати, що мова, а саме звуки та артикуляція, — це важливий аспект смислового наповнення того, що ми хочемо сказати. І саме це впливає на формування характеру особистості і навіть народу. От, до прикладу, послухайте німецьку та італійську — відчуваєте різницю у милозвучності? Але ще цікавіше — спостерігати та аналізувати первинні смисли, запаковані в прості слова. То ж сьогодні на нашому мовно-хірургічному столі – російські слова та українські відповідники. Запасаємося скальпелями і розпочинаємо операцію 1. Лікар — Врач – Лікар (укр.) — від «лікувати», прямо пов’язане з процесом оздоровлення. – Врач (рос.) — від «врать» / «ворожить», первісно: «той, хто лікує заклинаннями». Українське слово підкреслює результат (лікування), російське — спосіб (замовляння). 2. Лікарня — Больница – Лікарня (укр.) — там, де лікують. – Больница (рос.) — там, де хворіють (болеют). І таких прикладів насправді багато. Досліджувати можна довго. Додам тільки наостанок, що: Мова (укр.) — це процес мовлення, донесення смислів через звуки. Язык (рос.) — має два значення: і як «мова» (тобто звукове оформлення думок), і як «язык» — орган у ротовій порожнині, який просто бере участь у цьому процесі. Тому війна з лексикою — це війна з ідентичністю. Мова має значення: якою мовою ми говоримо, такими і стаємо людьми. Пам’ятаймо це і розмовляймо українською.

Сьогодні наша тема – не виключно мовна, але переплітається з мовою дуже тісно. Значна частина українців, які на початку повномасштабного вторгнення переходили на українську мову, повертаються не тільки до рідних міст, а й до звичної російської. Їм так простіше. І в цьому криється велика небезпека: втрати цих громадян, як українців, адже мова - це ідентичність, і поглиблення та посилення неукраїнської ментальності, яка прошита в російській мові. Ми інакші, наша мова інакша, сенси в словах інакші. І мені власне тут дуже відгукують думки Віталія Портникова про різницю між українцями та росіянами в ментальності і фольклорі. Ось що він каже: «Для українця найвищий авторитет має сім’я, для росіянина — цар. Українці не сприймають життя як низку обставин — «вот так получилось». Ні, вони самі вирішують, як має бути. Тому українці — народ набагато більш мобільний, ніж росіяни, які не хочуть нічого змінювати. Не тому, що вони такі патріоти, а тому, що їхня головна казка розповідає, що треба сидіти на печі і якщо що — то й піч сама поїде. А вона не їде… Це не випадковий фольклор, в українців такої казки нема. Уявіть собі українську казку про те, як Омельян сидів на печі і потім на печі кудись мандрував. Ні, українець мандрує сам. Ми уявляємо цей образ відразу з якоюсь там торбинкою за плечима, а не на печі. Українці набагато більш вперті у своїх стосунках з державою і взагалі з дійсністю. Їх дуже важко переконувати. Росіянина переконати легше — не емоціями, а доказом сили. Росіянин може змінити думку, якщо зустрічається з силою, українець — ні. Українця не потрібно переконувати, що таке добро, а що таке зло. У росіянина такого розуміння немає. Справедливість — це те, що встановить держава: як вона скаже, так і буде справедливо.” Ми ж – інші. І я обіцяю в наступних програмах навести вам переконливі докази цих слів. А на цьому сьогодні все. Будьмо мудрими і борімося до перемоги.

Кіносвіт: серіал "Ранкове шоу" 4 сезон

Кіносвіт: серіал "Хлопаки" 2 сезон

На вухах: Spiv Brativ "Коли вона"

У львівському центрі мистецтв "Mercury Art Center" до 30 листопада триває персональний проєкт знакового українського художника Влодка Кауфмана під назвою "Цивілізація". Про цивілізацію і її шанси на виживання Про соціум, естетику, акт творчості, нірвану, егоїзм митця, про землю, дерево, короїдів в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше Влодко Кауфман - художник, співзасновник та артдиректор мистецького об’єднання "Дзиґа", співзасновник та учасник Інституту актуального мистецтва

На вухах: Sadsvit "Наяву"

На вухах: Cheev "Твій аромат"

На вухах: Monokate "Цілувати"

Що таке безоціночне судження, і які профіти воно має Як сприймати інших людей без того, аби їх оцінювати Які компетенції треба в собі розвивати, аби розвинуте безоціночне судження Чи можливий аналіз без оцінки Чому важко сприймати інших без оцінки А себе? В програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше Віталій Курсік - бізнес та лайф коуч, сексолог

Олександр Козинець - український письменник, науковець, педагог і логопед. Кандидат педагогічних наук, доцент Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова в програмі “Інший погляд” з Ольгою Телипською на Радіо Перше про свою нову збірку «Полотна роду». Це — найкраще вибране з трьох раніше опублікованих поетичних збірок: «Мамо, твій син — літак», «Ластовиння» та «Сіль сонця». Про поезію та її народження через тишу Про те, як війна вплинула на поезію І як на поезію впливає діяльність Олександра робота логопеда Про рід та його силу, і те як звучать Лубни - рідне місто Олександра Козинця

Шеф-кухар, ресторатор, засновниця сімейного кафе «Єрусалим» у Львові Льоля Ланда нова героїня програми “Мій досвід” на Радіо Перше. Чому важливо запам'ятати раз і назавжди, що Льоля засновниця, а не власниця кафе «Єрусалим», і чому це - кафе, а не ресторан. “Крапка”, - як каже сама Льоля. Льоля Ланда - львів’янка у другому поколінні з міцним єврейським корінням. Називає себе галицькою єврейкою, хоча до певного часу навіть і не здогадувалсь, що вона єврейка. Збирає антикварний посуд, і любить аби всі тарілочки були різні. Захистила в 2011 році кандидатську дисертацію, авторка кількох підручників, але гастрономія - її справжнє покликання. Її рецепт Каші Варнішкес (гречана крупа, локшина та карамелізована цибуля) у 2024 році опублікувало видання The New York Times. Спершу свій ресторан планувала назвати “У Рабиновича”, а потім він став «Єрусалим». Дослідниця галицько-єврейської кухні. Працює зі спадщиною через кухню. Її всі знають Льоля Ланда, але насправді, в її паспорті написано - Ольга Олександрівна, хоча так її ніхто ніколи не називав.

27 жовтня, в День української писемності та мови, українці писатимуть традиційний радіодиктант національної єдності. Цьогоріч авторкою тексту радіодиктанту національної єдності стала українська письменниця, перекладачка та науковиця Євгенія Кузнєцова. Найпопулярніші її книжки мають відзнаки Книги року BBC. Роман «Спитайте Мієчку» потрапив до короткого списку Книги року BBC – 2021, а роман «Драбина» став книгою року BBC у 2023 році й увійшов до короткого списку літературної премії Центральної Європи Angelus у 2025 році. А читатиме текст - Наталія Сумська – українська акторка театру і кіно, народна артистка, телеведуча. Вона зіграла у знакових театральних постановах творів української й світової класики: "Енеїда", "Кайдашева сім'я", "Пігмаліон", "Грек Зорба", "Цар Едіп". Має нагороди театральної премії "Київська пектораль", кінопремії "Золота дзиґа" та Шевченківську премію. Отож, коли і де слухати радіодиктант? Запам’ятовуйте! Всеукраїнський радіодиктант національної єдності відбудеться у понеділок, 27 жовтня об 11:00 – до Дня української писемності та мови. Радіодиктант транслюватиметься: ➡️ на всіх платформах Суспільного – телебаченні, радіо та диджиталі: ➡️ на хвилях Українського Радіо та Радіо Культура; ➡️ наживо в ефірі телеканалу Суспільне Культура; ➡️ на YouTube-каналі Українського Радіо; ➡️ а також у застосунках suspilne.radio та "Дія". Вірю, що цьогоріч у написанні радіодиктанту візьмуть участь українці зі всього світу. Єднаймося! І до зустрічі на радіодиктанті. Та, звісно, у Мовному патрулі на Радіо ПЕРШЕ.

Маю гарні новини із закордону. Передусім – із вересня 2025 року українська мова вперше офіційно стала другою іноземною у школах Франції. Пілотний проєкт стартував у чотирьох округах: Париж, Версаль, Кретейль та Альпи-Маритім (Ніцца). Це означає, що українські діти можуть навчатися рідною мовою, зберігати свою ідентичність і почуватися як вдома навіть далеко від України. Це надзвичайно важливий крок для поширення української мови та культури у світі. І ще одна радісна звістка: перші українські школи за кордоном пройшли верифікацію! Тепер діти, які живуть за межами України, можуть навчатися за програмою українознавчого компонента у верифікованих суботніх і недільних школах. Результати навчання в цих закладах будуть визнані в Україні, тож діти зберігають зв’язок з українською освітою. Такі школи — це не лише уроки, а й живе спілкування з однолітками, атмосфера української спільноти та збереження традицій. Українська мова є обов’язковою для всіх учнів. У 1–4 класах учителі подають українознавчий зміст разом з українською мовою через інтегрований курс «Я досліджую світ». Починаючи з 5 класу, школярі вивчають окремі предмети — українську літературу та історію України. Залежно від класу до програми також входять географія, громадянська освіта та предмет «Захист України». Перелік шкіл є на сайті Міністерства освіти і науки. Там можна обрати заклад, зв’язатися з ним і розпочати навчання. МОН і Міністерство закордонних справ України продовжують верифікувати нові школи та додають їх до переліку.