Своє друге соборне послання апостол Петро завершує такими словами: “Тож ви, улюблені, знаючи це наперед, стережіться, щоб не були ви зведені блудом безбожних і не відпали від свого вґрунтування, але щоб зростали в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і тепер, і дня вічного! Амінь.” (3:17-18). Саме в цих останніх словах послання, власне останніх записаних для нас словах апостола Петра, знаходиться визначення теми самого послання: “Щоб зростали в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.” 

 Головна слабкість серед першого покоління віруючих, до яких промовляє Петро, це брак зростання у Християнському житті. У цьому знаходиться кожна громада, вік якої не перевищує 30 років. Наша громада – не виключення. Боже Слово породжує нових християн, проте занадто багато з них залишаються духовними дітьми, що чинить їх вразливими до власних страхів і сумнівів, до фальшивих учителів, і до лукавого.

 Петро ніби наперед знає наші «відмазки»: «Я не знав, чого від мене сподівалися». «Я не можу змінити своїх звичок і захоплень, моїх доріг». «Мені не потрібно змінювати свого життя, оскільки ми живемо під благодаттю».