Ця проповідь розкриває серце Реформації - відкриття Мартіна Лютера, що Божа праведність не є тим, чого Бог вимагає від нас, а тим, що Він дарує нам через віру в Ісуса Христа.

Апостол Павло говорить: «Я не соромлюсь Євангелія, бо воно сила Божа на спасіння кожному, хто вірує.» Саме ці слова звільнили Лютера від страху перед гнівом Божим і відкрили йому істину Євангелія: людина виправдовується не ділами, а благодаттю через віру.

Проповідь проводить слухача шляхом Павлового послання від засудження всіх людей як грішних і безсилих здобути праведність, до радості спасіння у Христі, Який став нашою праведністю, заплативши за гріхи всього світу. Цю праведність Бог зараховує нам, як колись Аврааму й Давиду, «які вірували — і їм залічено це в праведність».

Через цю віру грішник знаходить мир, спокій совісті й нове життя, бо Євангеліє - це сила Божа, що змінює серце. Так, як для Лютера, так і для кожного з нас сьогодні, це слово залишається центром християнської віри:

«Праведний житиме вірою.»