У цій проповіді розглядається 15 розділ Євангелія від Луки — три притчі Ісуса про загублених: вівцю, драхму і двох синів. Центральна увага — на образі Батька, який не лише чекає, але й активно шукає, прощає і відновлює.

Пастор веде нас від сорому і падіння блудного сина до приголомшливої дії батьківської любові, яка не очікує заслуг, а дарує благодать. Старший брат теж виявляється “загубленим”, хоч і залишався вдома. Але Батько й до нього виходить з любов’ю.

Це не просто моральна історія. Це Євангеліє: безумовне прийняття, покаяння і божественна радість, що вибухає у святкуванні.

🎧 Слухайте, щоб краще зрозуміти, чому Христос приймає грішників — і що це означає для нас.

“Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!” (Лк. 15:32 )