Сьогодні ми говоритимемо про…квіти. Я пожартувала у фейсбуці, що цьогоріч у мене на городі найкраще вродили соняхи. І в коментарі прийшла пані, яка написала, що не «вродили», бо вони не родять, і не соняхи, а соняшники. Але мушу розчарувати коменаторку, бо таки українською квітка – сонях, та й олія мала б бути соняхова, але в нас досі у багатьох назвах чується російська. То ж ось вам українські назви квітів і їх походження.
Сонях — прямий переклад грецької назви helianthus, "сонячна квітка";
Орхідея — з грецького orkhis, "тестикула", через своєрідну форму коренів;
Тюльпан — з перського "тюрбан", за формою бутона;
Хризантема — з грецького khrusanthemon, "золота квітка";
Незабудка — романтики епохи Ренесансу вірили, що якщо носитимуть ці квіти, їх улюблені ніколи їх не забудуть; Myosotis (латинська назва квітки) з грецької означає "мишаче вухо";
Кульбаба — західна назва dandelion походить від старофранцузького "зуби лева" (за формою листя");
Півонія — від грецького Paion, медик у богів;
Гіацинт — від імені грецького бога, якого любив, але випадково вбив Аполлон під час метання диска, і створив з його крові цю квітку;
Ірис — від грецької "райдуги" і однойменної богині; звідси ж "ірисова діафрагма", хоча в ока оболонка, слава богам, "райдужна";
Гладіолус — зменшувальне від латинського gladius, "меч" (за формою листя);
Календула — зменшувальне від латинського calendae, "календи" (перший день місяця у римлян, коли проводилися розрахунки та відраховувалися дні місяця за місячним календарем);
Нарцис — від однойменного грецького міфу про хлопця, який (будучи проклятим за свою гординю) так полюбив своє відображення, що не зміг піти від річки, та там і помер від голоду. Звідси походить слово "наркоз" (параліч).
Як бонус в тему: "ліловий" не стосується лілій, тому що походить від французького lilaс, "бузок". Lilaс ж походить від перського lilak/nilak, "синявий".